Salmi 102

DIODATI	Біблія
1 Orazione dell’afflitto, essendo angosciato, e spandendo il suo lamento davanti a Dio. SIGNORE, ascolta la mia orazione, E venga il mio grido infino a te.	1 Молитва нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.
2 Non nasconder la tua faccia da me; Nel giorno che io sono in distretta, inchina a me il tuo orecchio; Nel giorno che io grido, affrettati a rispondermi.	2 Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде
3 Perciocchè i miei giorni son venuti meno come fumo, E le mie ossa sono arse come un tizzone.	3 Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.
4 Il mio cuore è stato percosso come erba, Ed è seccato; Perciocchè io ho dimenticato di mangiare il mio pane.	4 Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.
5 Le mie ossa sono attaccate alla mia carne, Per la voce de’ miei gemiti.	5 Прибите, мов трава, в’яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.
6 Io son divenuto simile al pellicano del deserto; E son come il gufo delle solitudini.	6 Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.
7 Io vegghio, e sono Come il passero solitario sopra il tetto. I miei nemici mi fanno vituperio tuttodì;	7 Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.
8 Quelli che sono infuriati contro a me fanno delle esecrazioni di me.	8 Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.
9 Perciocchè io ho mangiata la cenere come pane, Ed ho temperata la mia bevanda con lagrime.	9 Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.
10 Per la tua indegnazione, e per lo tuo cruccio; Perciocchè, avendomi levato ad alto, tu mi hai gettato a basso.	10 Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, —
11 I miei giorni son come l’ombra che dichina; Ed io son secco come erba	11 через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.
12 Ma tu, Signore, dimori in eterno E la tua memoria è per ogni età.	12 Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в’яну.
13 Tu ti leverai, tu avrai compassione di Sion; Perciocchè egli è tempo di averne pietà; Perciocchè il termine è giunto.	13 Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім’я твоє по всі роди.
14 Imperocchè i tuoi servitori hanno affezione alle pietre di essa, Ed hanno pietà della sua polvere.	14 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.
15 E le genti temeranno il Nome del Signore, E tutti i re della terra la tua gloria,	15 Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.
16 Quando il Signore avrà riedificata Sion, Quando egli sarà apparito nella sua gloria,	16 Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі — твоєї слави.
17 Ed avrà volto lo sguardo all’orazione de’ desolati, E non avrà sprezzata la lor preghiera.	17 Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,
18 Ciò sarà scritto all’età a venire; E il popolo che sarà creato loderà il Signore.	18 зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.
19 Perciocchè egli avrà riguardato dall’alto luogo della sua santità; Perciocchè il Signore avrà mirato dal cielo verso la terra;	19 Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,
20 Per udire i gemiti de’ prigioni; Per isciogliere quelli ch’erano condannati a morte;	20 щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;
21 Acciocchè si narri in Sion il Nome del Signore, E la sua lode in Gerusalemme.	21 щоб звіщали ім’я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,
22 Quando i popoli e i regni saranno raunati insieme, Per servire al Signore	22 коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.
23 Egli ha tra via abbattute le mie forze; Egli ha scorciati i miei giorni.	23 Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.
24 Io dirò: O Dio mio, non farmi trapassare al mezzo de’ miei dì; I tuoi anni durano per ogni età.	24 Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!
25 Tu fondasti già la terra; E i cieli son l’opera delle tue mani;	25 Спервовіку світу ти заснував землю і небеса — діло рук твоїх.
26 Queste cose periranno, ma tu dimorerai; Ed esse invecchieranno tutte, come un vestimento; Tu le muterai come una vesta, e trapasseranno.	26 Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.
27 Ma tu sei sempre lo stesso, E gli anni tuoi non finiranno giammai.	27 Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.
28 I figliuoli de’ tuoi servitori abiteranno, E la progenie loro sarà stabilita nel tuo cospetto	28 Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.