| 1 David s’était enfui des Cellules-de-Rama. Il vint trouver Jonathan et lui dit: “Qu’ai-je fait? Quelle est ma faute et quel est mon péché envers ton père, pour qu’il veuille me tuer?” | 1 Давид же втік із Найоту, що в Рамі, прийшов і сказав до Йонатана: «Що я вчинив? Яка моя вина? Який мій гріх перед твоїм батьком, Що він напосівся на моє життя?» |
| 2 Jonathan répondit: “Non, tu ne mourras pas. Mon père ne me cache rien de ce qu’il fait, que ce soit important ou non. Pourquoi donc mon père me cacherait-il cela? Tu te trompes.” | 2 Той йому відповів: «Ніколи того не буде! Ти не помреш! Мій батько не чинить нічого ні великого, ні малого, не виявивши попереду мені того. Чого мій батько мав би ховати те від мене? Ні, неможливо!» |
| 3 Mais David lui dit: “Ton père sait très bien l’amitié que tu as pour moi, et il s’est dit: Il ne faut pas que Jonathan le sache, il le prendrait très mal. Mais je te le jure par la vie de Yahvé et sur ma propre tête: il n’y a qu’un pas entre moi et la mort.” | 3 Давид відповів: «Твій батько добре знає, що я тобі милий, і він собі подумав: хай Йонатан про те не знає, щоб не журився. Тим часом так певно, як Господь живе і як ти живеш, між мною і між смертю лиш один крок.» |
| 4 Alors Jonathan dit à David: “Que désires-tu? Je le ferai.” | 4 Тоді Йонатан сказав Давидові: «Кажи, чого бажаєш, щоб я зробив для тебе.» |
| 5 David lui répondit: “Demain c’est la nouvelle lune, et je dois m’asseoir à côté du roi pour manger; cependant laisse-moi partir et je me cacherai dans la campagne jusqu’au troisième soir. | 5 І Давид сказав до Йонатана: «Дивись, узавтра новомісяць, і мені належиться сидіти з царем за столом; але ти відпусти мене, й я сховаюсь до вечора третього дня. |
| 6 Si ton père remarque mon absence, tu lui diras: “David m’a demandé la permission d’aller à Bethléem, sa ville natale, car il y a là un sacrifice annuel pour toute sa famille. | 6 Коли твій батько зауважить мою відсутність, ти скажеш: Давид випросив у мене, щоб піти йому швидко в своє місто Вифлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини. |
| 7 Si ton père répond: ‘C’est bon’, ton serviteur n’a rien à craindre; mais s’il se met en colère, tu sauras qu’il a décidé ma perte. | 7 Коли він скаже: Добре! — тоді слуга твій може бути певний. Коли ж він скипить гнівом, то знай, що він замислив якесь лихо. |
| 8 Puisque tu as fait un pacte avec moi au nom de Yahvé, je te demande en raison de cette amitié: s’il y a une faute de ma part, tue-moi. Pourquoi me conduirais-tu jusqu’à ton père?” | 8 І тоді ти зроби милость слузі твоєму, ти ж бо ввійшов у Господню умову з твоїм слугою; а коли на мені є яка провина, то вбий ти мене! Чого бо то мене вести до батька твого?» |
| 9 Jonathan répondit: “Non, si je viens à savoir que mon père a décidé ta perte, je te préviendrai moi-même.” | 9 Йонатан відрік: «Не бути цьому, щоб я, довідавшися, що замір мого батька вчинити тобі якесь лихо невід-кличний, не сповістив тебе про те!» |
| 10 David dit à Jonathan: “Qui me préviendra au cas où ton père te répondrait méchamment?” | 10 Давид спитав Йонатана: «Хто мене сповістить, коли твій батько відповість сердито?» |
| 11 Jonathan dit à David: “Viens, sortons dans la campagne.” Et tous deux sortirent dans la campagne. | 11 Йонатан сказав до Давида: «Ходи лишень та вийдемо в поле.» І от коли вони обидва вийшли в поле, |
| 12 Jonathan dit alors à David: “Par Yahvé Dieu d’Israël, dès demain ou après-demain je verrai ce que mon père a dans la tête. Si tout va bien pour toi, je t’enverrai quelqu’un et je te le ferai savoir; | 12 Йонатан і каже до Давида: «Свідком мені Господь, Бог Ізраїля: взавтра або позавтра о цій порі я вивідаю мого батька, і коли буде він прихильний до Давида, я пошлю до тебе й сповіщу тебе про те. |
| 13 si je ne le fais pas, que Dieu me maudisse et me maudisse encore! De même, si mon père veut te faire du mal, je te le ferai savoir. Je te laisse donc partir, va en paix; Yahvé sera avec toi comme il a été avec mon père. | 13 Нехай Господь відплатить Йонатанові та ще й причинить, якщо я, (довідавшись), що мій батько схотів би навести на тебе — лихо, не сповіщу тебе і не відішлю тебе; ти підеш собі в мирі, й нехай Господь буде з тобою, як він був із моїм батьком. |
| 14 Si alors je suis encore de ce monde, ne me fais pas mourir; que ta bonté pour moi soit comme celle de Yahvé. | 14 О коли б ти, якщо я буду жити, вчинив мені Господнє милосердя! А як умру, |
| 15 Ne prive jamais ma famille de ta bienveillance lorsque Yahvé aura exterminé tes ennemis de la surface de la terre. | 15 не віднімай твоєї милости від мого дому повіки. І коли Господь викорінить з лиця землі ворогів Давида геть до одного, |
| 16 Si le nom de Jonathan disparaissait avec la maison de Saül, Yahvé en demanderait compte à la famille de David.” | 16 нехай ім’я Йонатана не буде викорінене з дому Давида; нехай Господь не пощадить ворогів Давида!» |
| 17 Et de nouveau Jonathan fit un serment à David au nom de son amitié pour lui, car il l’aimait comme lui-même. | 17 І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу. |
| 18 Jonathan lui dit: “C’est demain la nouvelle lune et ton absence sera remarquée, on verra que ta place est vide. | 18 І сказав Йонатан до нього: «Узавтра новомісяць, і про тебе будуть питати, бо твоє місце буде порожне. |
| 19 Attends donc le troisième jour; alors tu descendras et tu viendras à l’endroit où tu t’étais caché la première fois. Tu resteras là à côté de la borne, | 19 Але позавтра про тебе ще більше будуть питати, тому підеш на місце, де ти був ховався в день тієї пригоди, й сидітимеш коло того горбочка. |
| 20 et moi, je tirerai trois flèches de ton côté en me fixant une cible. | 20 Я ж післязавтра пушу стріли, наче б стріляв у мету. |
| 21 Ensuite j’enverrai mon serviteur, je lui dirai: Va, recherche les flèches. Si je lui dit: Regarde, les flèches sont en deçà de toi, rapporte-les. Alors tu pourras venir car tu n’auras rien à craindre; par la vie de Yahvé il n’y aura aucun danger pour toi. | 21 І ось як я в той бік пошлю хлопця, кажучи: Йди, шукай стріли, і скажу хлопцеві: Ось стріла перед тобою, візьми її, — то ти приходь, бо все гаразд, нічого не коїться, так певно, як живе Господь. |
| 22 Mais si je dis à mon serviteur: Regarde, les flèches sont au-delà de toi, alors sauve-toi; cela voudra dire que Yahvé te fait partir. | 22 Коли ж я скажу юнакові: Он стріла далі за тобою, — тоді йди геть, бо Господь тебе відсилає. |
| 23 Pour ce qui est de notre alliance, Yahvé lui-même est entre moi et toi pour toujours.” | 23 Щождо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди.» |
| 24 David alla se cacher dans les champs. Lorsque la nouvelle lune arriva, le roi se mit à table pour le repas. | 24 І сховавсь Давид у полі. Як же настав новомісяць, сів цар до столу їсти. |
| 25 Il s’assit comme chaque fois sur le siège qui est contre le mur. Jonathan était en face de lui et Abner était assis à côté de Saül, mais la place de David était vide. | 25 Сидів цар на своїм звичайнім місці, при стіні, Йонатан проти нього, Авнер же сів побіч Саула, а Давидове місце було порожне. |
| 26 Ce jour-là Saül ne dit rien, il pensait: “Il n’est pas pur, c’est une chose qui arrive. Sûrement il n’est pas pur.” | 26 Саул того дня не сказав нічого, бо думав, це так сталося, бо він не чистий, не очистився. |
| 27 Le lendemain de la nouvelle lune, le second jour, la place de David était encore vide. Saül dit à son fils Jonathan: “Pourquoi le fils de Jessé n’est-il pas venu au repas ni hier ni aujourd’hui?” | 27 На другий день новомісяця місце Давидове знову зосталось порожнім, і Саул сказав до Йонатана, свого сина: «Чом син Єссея ні вчора, ні сьогодні не прийшов до обіду?» |
| 28 Jonathan répondit à Saül: “David m’a demandé la permission d’aller à Bethléem. | 28 Йонатан відповів Саулові: «Давид випросився в мене піти у Вифлеєм. |
| 29 Il m’a dit: ‘Laisse-moi aller, car nous avons un sacrifice de famille dans ma ville natale, et mon frère me l’a demandé; permets-moi de m’absenter et de voir mes frères.’ C’est pour cela qu’il n’est pas venu à la table du roi.” | 29 Відпусти мене, — він каже, — будь ласкав, бо в нас у місті родинна жертва, й брати мої мені веліли прибути. Коли, отже, твоя ласка, дозволь мені піти й відвідати моїх братів. Через це він не прийшов до царського столу.» |
| 30 À ces mots, Saül se mit en colère contre Jonathan et lui dit: “Fils de prostituée! Je le savais bien, tu prends parti pour le fils de Jessé, à ta honte et à la honte de la nudité de ta mère. | 30 Скипів Саул гнівом на Йонатана і сказав до нього: «Ти, сину ледащиці, гадаєш, що я не знаю, що ти здружився з сином Єссея на сором собі самому й на сором матері твоїй. |
| 31 Tant que le fils de Jessé sera de ce monde, il n’y aura de paix ni pour toi, ni pour ton royaume. Envoie donc le chercher, il mérite la mort.” | 31 Поки син Єссея житиме на землі, ні ти, ні твоє царство не встоїться. Оце ж пошли за ним, хай приведуть його до мене: він мусить умерти!» |
| 32 Jonathan répondit à son père Saül: “Pourquoi serait-il mis à mort? Qu’a-t-il fait?” | 32 Йонатан відповів батькові своєму Саулові, кажучи до нього: «За що йому вмирати? Що він зробив?» |
| 33 Mais Saül leva sa lance en menaçant de le frapper et Jonathan comprit que son père avait décidé la mort de David. | 33 Тут Саул розмахнувсь на нього списом щоб його влучити, й тоді Йонатан зрозумів, що його батько постановив Давида вбити. |
| 34 Jonathan était tellement en colère qu’il quitta la table. Ce second jour de la nouvelle lune il ne mangea rien; il était fort peiné pour David, mais aussi parce que son père l’avait insulté. | 34 Устав Йонатан з-за столу в палкому гніві й того другого дня в новомісяці не їв нічого, бо вболівав за Давида тому, що його батько був його зневажив. |
| 35 Le lendemain matin Jonathan sortit vers la campagne pour le rendez-vous avec David; son serviteur était avec lui. | 35 Другого дня вранці Йонатан вийшов у поле, як був умовився з Давидом, а був при ньому молодий хлопець. |
| 36 Il dit à son serviteur: “Cours et rapporte les flèches que je tire.” Le garçon courait mais Jonathan lançait les flèches de manière à le dépasser, | 36 І каже своєму хлопцеві: «Біжи но, шукай стріли, що я буду пускати.» І побіг хлопець, а Йонатан випустив стрілу понад ним. |
| 37 et pendant que le jeune homme allait là où Jonathan avait tiré la flèche, Jonathan lui cria: “La flèche n’est-elle pas plus loin?” | 37 Якже хлопець прибув до місця, де була стріла, що випустив Йонатан. Йонатан гукнув до хлопця, кажучи: «Чи не лежить стріла геть дальше за тобою?» |
| 38 Jonathan cria encore à son serviteur: “Vite, dépêche-toi, ne t’arrête pas.” Le serviteur de Jonathan ramassa la flèche et revint vers son maître. | 38 Йонатан знову гукнув до хлопця: «Біжи хутенько, не спиняйся!» Хлопець Йонатана підняв стрілу й приніс її своєму панові. |
| 39 Le serviteur ne savait rien de tout cela, seuls Jonathan et David étaient au courant. | 39 Хлопець же не знав нічого; лиш Йонатан з Давидом знали, про що йдеться. |
| 40 Puis Jonathan remit ses armes à son serviteur en lui disant: “Va et reporte-les à la ville.” | 40 Йонатан передав зброю хлопцеві, що був при ньому, й звелів йому: «Йди, віднеси в місто.» |
| 41 Lorsque le serviteur fut parti, David sortit de sa cachette, il tomba la face contre terre et se prosterna trois fois. Ensuite ils s’embrassèrent l’un l’autre, et ils pleurèrent longuement l’un sur l’autre, mais le moment de partir était venu pour David. | 41 І пішов хлопець, а Давид устав з місця, що біля горбочка, припав лицем до землі та й уклонився тричі. Потім поцілувалися обидва й плакали один над одним ревно. |
| 42 Alors Jonathan lui dit: “Va en paix. Nous nous sommes fait un serment l’un à l’autre au nom de Yahvé, Yahvé sera entre moi et toi, entre ma race et ta race pour toujours.” | 42 Тоді Йонатан сказав до Давида: «Йди в мирі! Щождо того, що ми обидва заприсяглися в ім’я Господнє, то хай Господь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм повсякчасно.» |
