| 1 Une parole de Yahvé fut adressée à Jonas, fils d’Amittaï: | 1 Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая: |
| 2 “Lève-toi, pars à Ninive, la Grande Ville, pour lui lancer des menaces, car leur méchanceté est montée jusqu’à moi.” | 2 «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.» |
| 3 Jonas partit, mais ce fut pour s’enfuir à Tarsis, loin de Yahvé. Il descendit à Jaffa où il trouva un bateau en partance pour Tarsis, il paya son billet et s’embarqua avec eux pour gagner Tarsis, loin de Yahvé. | 3 Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа. |
| 4 Mais Yahvé déchaîna sur la mer un grand vent et la tempête était si violente que le bateau menaçait de se briser. | 4 Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись. |
| 5 Les marins avaient peur et chacun invoquait son dieu; on jeta la cargaison à la mer afin d’alléger le bateau. Jonas cependant était descendu au fond du bateau pour s’y étendre et il dormait profondément. | 5 Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко. |
| 6 Le commandant du bateau s’approcha de lui et lui dit: “Pourquoi dors-tu? Lève-toi et crie vers ton dieu! Peut-être Dieu se souviendra-t-il de nous et ne nous laissera pas périr.” | 6 І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.» |
| 7 Ils se dirent alors entre eux: “Jetons les sorts pour savoir qui nous a attiré ce malheur.” On tira donc au sort et le sort tomba sur Jonas. | 7 І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону. |
| 8 Les autres lui demandèrent: “Ce malheur est bien dû à quelqu’un, dis-nous quel est ton métier et d’où tu viens. Quel est ton pays, à quel peuple appartiens-tu?” | 8 І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?» |
| 9 Et Jonas commença à leur raconter: “Je suis un Hébreu et je vénère Yahvé, le Dieu du ciel, celui qui a fait la mer et les continents…” | 9 Він відповів їм: «Я — єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.» |
| 10 Les autres furent remplis de crainte et lui dirent: “Qu’as-tu fait là?” Car maintenant ces hommes savaient qu’il fuyait loin de Yahvé: Jonas le leur avait dit. | 10 Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» — довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався. |
| 11 Ils lui dirent: “Que devons-nous te faire pour que la mer se calme?” Car la mer se soulevait de plus en plus. | 11 Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало. |
| 12 Jonas leur dit: “Prenez-moi et jetez-moi à la mer, et la mer se calmera, car je sais que c’est à cause de moi que cette grande tempête s’est levée.” | 12 Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.» |
| 13 Les hommes avaient beau ramer de toutes leurs forces pour regagner la côte, ils étaient impuissants, car la mer se soulevait de plus en plus contre eux. | 13 І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало. |
| 14 Ils lancèrent donc cet appel à Yahvé: “Ô Yahvé, ne nous fais pas périr à cause de cet homme et ne nous rends pas responsables de sa mort; c’est toi, Yahvé, qui as agi comme tu le voulais.” | 14 Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.» |
| 15 Cela dit, ils prirent Jonas et le jetèrent à la mer et la mer se calma. | 15 Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати. |
| 16 Ces hommes furent remplis d’un profond respect pour Yahvé; ils lui offrirent un sacrifice et lui firent des promesses. | 16 Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом. |
