Jób könyve 17

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 A lelkem megtört, napjaim végüket járják, már csak a sír vár rám!	1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
2 Nem vétettem, mégis keserűségeken időzik szemem.	2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3 Szabadíts meg, Uram, és végy magad mellé, akkor bárki keze küzdhet ellenem!	3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
4 Szívüket elzártad a belátástól, ezért nem kerekedhetnek felül!	4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
5 Az ilyen prédát ígér barátainak, mialatt gyermekei szeme eleped.	5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
6 Példabeszéddé tett engem a népnél, s elrettentő példa vagyok előttük.	6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
7 Szemem homályba borult a bánkódástól, és tagjaim olyanok lettek, mint az árnyék.	7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8 Szörnyülködnek ezen az igazak, s a tiszta felháborodik a képmutató ellen;	8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
9 az igaz kitart a maga útján, s a tisztakezű erőben gyarapszik.	9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
10 De gyertek csak ismét, valahányan vagytok, bár egy bölcsre sem akadok közöttetek!	10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11 Napjaim elmúltak, terveim meghiúsultak, amelyek szívemet gyötörték,	11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
12 s az éjjelt nappallá változtatták, úgy, hogy sötétség után újra világosságot várok.	12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
13 Remélhetek-e valamit? Az alvilág a lakásom, s a sötétségben vetem meg ágyamat;	13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
14 a rothadásnak mondom: Atyám vagy! S a férgeknek, hogy: Anyám! és: Nővérem!	14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15 Hol van tehát a reménységem? S amit várok, ki látja meg azt?	15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?
16 Mind, amim van, leszáll az alvilág fenekére; vajon ott legalább lesz-e nyugodalmam?«	16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»