Knjiga o Jobu 16

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Job progovori i reče:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 »Koliko se takvih naslušah besjeda, kako ste mi svi vi mučni tješioci!	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 Ima li kraja tim riječima ispraznim? Što te goni da mi tako odgovaraš?	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 I ja bih mogao k’o vi govoriti da vam je duša na mjestu duše moje; i ja bih vas mog’o zasuti riječima i nad sudbom vašom tako kimat’ glavom;	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 i ja bih mogao ustima vas hrabrit’, i ne bih žalio trud svojih usana.	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 Al’ ako govorim, patnja se ne blaži, ako li zašutim, zar će me minuti?	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 Zlopakost me sada shrvala posvema, čitava se rulja oborila na me.	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 Ustao je proti meni da svjedoči i u lice mi se baca klevetama.	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 Jarošću me svojom razdire i goni, škrgućuć’ zubima obara se na me. Moji protivnici sijeku me očima,	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 prijeteći, na mene usta razvaljuju, po obrazima me sramotno ćuškaju, u čoporu svi tad navaljuju na me.	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 Da, zloćudnicima Bog me predao, u ruke opakih on me izručio.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 Mirno življah dok On ne zadrma mnome, za šiju me ščepa da bi me slomio.	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 Uze me za biljeg i strijelama osu, nemilosrdno mi bubrege probode i mojom žuči zemlju žednu natopi.	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 Na tijelu mi ranu do rane otvara, kao bijesan ratnik nasrće na mene.	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 Tijelo sam golo u kostrijet zašio, zario sam čelo svoje u prašinu.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 Zapalilo mi se sve lice od suza, sjena tamna preko vjeđa mi je pala.	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 A nema nasilja na rukama mojim, molitva je moja bila uvijek čista.	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 O zemljo, krvi moje nemoj sakriti i kriku mom ne daj nigdje da počine.	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 Odsad na nebu imam ja svjedoka, u visini gore moj stoji branitelj.	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 Moja vika moj je odvjetnik kod Boga dok se ispred njega suze moje liju:	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 o, da me obrani u parbi mojoj s Bogom k’o što smrtnik brani svojega bližnjega.	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 No životu mom su odbrojena ljeta, na put bez povratka meni je krenuti.	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»