Сирах 47

¹ А після нього почав Натан пророкувати за днів Давида.

² Так, як сить відокремлюють від жертви, так Давида — з-між синів Ізраїля.

³ Він з левами бавивсь, як з козенятами, а з ведмедями — мов із ягнятами.

⁴ Чи ж велетня не вбив він, як був ще хлопцем? Чи не змив же він із народу ганьбу, як ото підняв руку з каменем у пращі та й ізламав гординю Голіята?

⁵ Візвав він тоді до Господа Всевишнього, і той надав сили правиці його — вбити мужа, у війні потужного, і ріг народу свого піднести.

⁶ Зажив він слави десятків тисяч, хвалено його з-за благословень Господніх, тож і надягли на нього слави вінець:

⁷ він бо загладив ворогів навколо, винищив геть супостатів філістимлян, зламавши їхню міць аж по сьогодні.

⁸ У кожнім своїм ділі воздавав він шану Святому Всевишньому словами прослави, з усього серця співав піснопіння й любив свого Творця.

⁹ Перед жертовником настановив співаків, і лунав їхнім голосом спів милозвучний.

¹⁰ Святам-празникам блиску надав він, досконало прикрасив чини врочисті: хвалили вони його ім’я святе, а святиня вже від ранку бриніла.

¹¹ Простив Господь йому його гріхи й підніс навіки його потугу, дав йому царський союз і слави престол в Ізраїлі.

¹² Мудрий син по нім був: завдяки йому жив щасливо.

¹³ Царював Соломон за мирних днів: дав йому Бог довколишній спокій, щоб він спорудив дім його імені й святилище йому приготував навіки.

¹⁴ Який же мудрий був ти замолоду, мов повноводна річка розуму!

¹⁵ Землю покрила душа твоя: приповідками-загадками сповнив її ти.

¹⁶ Дальніх островів сягнула слава твоя: був єси люблений в мирі твоїм.

¹⁷ За твої пісні, приповідки, притчі, а й відповіді — країни тебе подивляли.

¹⁸ В ім’я Господа Бога, що зветься Богом Ізраїля, зібрав ти золота, мов цини, срібла згромадив, мов олива.

¹⁹ Та прихиляв ти жінкам свої боки, то й став еси рабом власного тіла.

²⁰ Поклав єси пляму на власну славу, осквернив своє потомство, гнів на власних дітей навів і біль пекучий — на своїх нащадків.

²¹ Постала тоді подвійна влада: з Ефраїму вийшло бунтівниче царство.

²² Та Господь милосердя не залишить, жадного зо слів своїх не порушить, дітей свого вибранця не занапастить, потомків того, кого любив, не знищить, — тим то й дав він Якову останок, а Давидові корінь, з якого він вийшов.

²³ І спочив Соломон із своїми батьками, потомка з свого роду лишивши по собі, — найбезумнішого з народу, позбавленого глузду: Ровоама, що звів народ своєю радою.

²⁴ А й Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля у гріх і показав Ефраїмові нечестиву дорогу: гріхи їхні так помножились, що їх з власної землі вигнано.

²⁵ І ласі були вони на всяке зло, поки не впала кара на них.