Druga poslanica Korinćanima 1

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Pavao, po volji Božjoj apostol Krista Isusa, i brat Timotej: Crkvi Božjoj u Korintu sa svima svetima u svoj Ahaji.	1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:
2 Milost vam i mir od Boga, Oca našega, i Gospodina Isusa Krista!	2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3 Blagoslovljen Bog i Otac Gospodina našega Isusa Krista, Otac milosrđa i Bog svake utjehe!	3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,
4 On nas tješi u svakoj našoj nevolji da bismo i mi sve koji su u nevolji mogli tješiti onom utjehom kojom nas same tješi Bog.	4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.
5 Jer kao što su obilate patnje Kristove u nama, tako je po Kristu obilata i utjeha naša.	5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.
6 Bili mi nevoljama pritisnuti, za vašu je to utjehu i spasenje; bili utješeni, za vašu je utjehu – djelotvornu: da strpljivo podnesete iste patnje koje i mi podnosimo.	6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.
7 I tako je stamena nada naša o vama jer znamo: kao što ste zajedničari patnja tako ste i utjehe.	7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
8 Ne bismo doista htjeli, braćo, da ne znate za nevolju koja nas je snašla u Aziji. Bijasmo prekomjerno, preko snage, opterećeni te smo već strepili i za život.	8 Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.
9 Ali u sebi prihvatismo i smrtnu osudu da se ne bismo uzdali u same sebe, nego u Boga koji uskrisuje mrtve.	9 Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.
10 On nas je od takve smrti izbavio i izbavit će nas; u njega se uzdamo, on će nas i dalje izbavljati.	10 Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,
11 A i vi ćete nam pomagati molitvom da bi mnogi za nas zahvaljivali Bogu na milosti koja nam je darovana posredovanjem mnogih.	11 якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
12 A ovo je naša slava: svjedočanstvo naše savjesti da smo u svijetu živjeli – osobito prema vama – u svetosti i iskrenosti Božjoj, ne u mudrosti tjelesnoj, nego u Božjoj milosti.	12 Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.
13 Ta i ne pišemo vam drugo doli ovo što čitate i razumijete; a nadam se da ćete i do kraja razumjeti,	13 Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,
14 kao što nas djelomično i razumjeste: da smo mi vaša slava kao i vi naša u Dan Gospodina našega Isusa.	14 як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15 U tom uvjerenju namjeravao sam najprije doći k vama	15 В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,
16 i preko vas prijeći u Makedoniju pa se opet, da biste imali i drugu milost, iz Makedonije vratiti k vama da me vi otpratite u Judeju.	16 а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.
17 Pa jesam li možda bio lakomislen kad sam to namjeravao? Ili što namjeravam, po tijelu namjeravam te je u mene istodobno »Da, da!« i »Ne, ne!«	17 Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?
18 Bog je svjedok: naša riječ vama nije »Da!« i »Ne!«	18 Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»
19 jer Sin Božji, Isus Krist, koga mi – ja i Silvan i Timotej – vama navijestismo nije bio »Da!« i »Ne!«, nego u njemu bijaše »Da!«.	19 Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.
20 Doista, sva obećanja Božja u njemu su »Da!«. I stoga po njemu i naš »Amen!« Bogu na slavu!	20 Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
21 A Bog je onaj koji nas zajedno s vama utvrđuje za Krista; on nas i pomaza,	21 Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,
22 on nas i zapečati i u srca naša dade zalog – Duha.	22 який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.
23 A ja prizivljem Boga za svjedoka: duše mi, da vas poštedim, nisam više dolazio u Korint.	23 А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.
24 Ta mi nismo gospodari vaše vjere, nego suradnici vaše radosti. Ta u vjeri ste postojani.	24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.