Mudre izreke 6

Biblija Hrvatski	Біблія
	1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого,
	2 коли зв’язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних,
	3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | — іди, смирися, наполягай на твого ближнього;
	4 не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам.
	5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця.
	6 Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним.
	7 Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, —
	8 і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій.
	9 Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого?
	10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки,
	11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний.
	12 Людина розбещена, чоловік безбожний | — ходить з неправдивими устами,
	13 мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями.
	14 З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат.
	15 Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку.
	16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:
	17 горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають,
	18 серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко,
	19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари.
	20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.
	21 Прив’яжи собі до серця їх, назавжди, | повісь собі на шию.
	22 Бо заповідь — то світильник, а навчання — світло; | повчальні докори — дорога життя.
	23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, | як ляжеш, буде чатувати над тобою, | а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,
	24 щоб зберегти тебе від злої жінки, | та від облесливости язика чужої.
	25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, | і не давай себе звести її морганням,
	26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, | тим часом, як замужня на дороге життя полює.
	27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати | так, щоб одежа не згоріла?
	28 Або чи можна по жару ходити | так, щоб не опеклися ноги?
	29 Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: | хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.
	30 До злодія не ставляться з презирством, | якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.
	31 Та як упіймають, усемеро заплатить; | усе, що має в хаті, мусить він віддати.
	32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; | сам себе губить, хто це чинить.
	33 Він стусанів і ганьби набереться, | сором його не зітреться ніколи.
	34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, | і він не пощадить у день помсти.
	35 Ніякого він викупу не прийме, | нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.