Іван 3

¹ З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв.

² Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.»

³ Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.»

⁴ Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?»

⁵ Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.

⁶ Що народжується від тіла — тіло, а що народжується від Духа — дух.

⁷ Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти.

⁸ Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»

⁹ Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?»

¹⁰ Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш?

¹¹ Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, — ви ж свідчення нашого не берете до уваги.

¹² Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, — як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?

¹³ Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!

¹⁴ Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,

¹⁵ щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.

¹⁶ Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

¹⁷ Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти.

¹⁸ Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.

¹⁹ А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, — лихі бо були їхні діла.

²⁰ Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його.

²¹ А хто правду чинить — іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»

²² Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив.

²³ А й Йоан христив — в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися.

²⁴ Ще бо Йоана не посаджено у в’язницю.

²⁵ Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм — про очищення.

²⁶ Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, — он він христить, та й усі до нього йдуть.»

²⁷ Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба.

²⁸ Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього.

²⁹ У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося!

³⁰ Йому треба рости, мені ж маліти.

³¹ Хто з висоти приходить, той — над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить — над усіма той.

³² Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.

³³ Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.

³⁴ Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

³⁵ Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук.

³⁶ Хто вірує в Сина — живе, життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває.»