Приповідок 30

¹ Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:

² Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.

³ Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.

⁴ Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім’я? І яке ім’я його сина, | якщо ти знаєш?

⁵ Кожне слово Боже випробуване; | він — щит для тих, що в нього захисту шукають.

⁶ До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.

⁷ Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:

⁸ неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,

⁹ щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: «Хто Господь?» | — або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.

¹⁰ Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним

¹¹ Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;

¹² є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;

¹³ є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;

¹⁴ є виродки, що в них, неначе мечі — зуби, | немов ті ножі — ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.

¹⁵ П’явка дві дочки має: «Давай! Давай!» | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: «Досить».

¹⁶ Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: «Досить!»

¹⁷ Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | — око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.

¹⁸ Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:

¹⁹ дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.

²⁰ Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: «Я нічого злого не зробила!»

²¹ Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:

²² раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;

²³ нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.

²⁴ Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:

²⁵ мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;

²⁶ борсуки — народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;

²⁷ сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;

²⁸ павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.

²⁹ Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:

³⁰ лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;

³¹ півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.

³² Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.

³³ Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.