| 1 חָכְמוֹת בָּנְתָה בֵיתָהּחָצְבָה עַמּוּדֶיהָ שִׁבְעָֽה׃ | 1 Мудрість собі будинок збудувала | і витесала сім стовпів до нього. |
| 2 טָבְחָה טִבְחָהּ מָסְכָה יֵינָהּאַף עָרְכָה שֻׁלְחָנָֽהּ׃ | 2 Забила свої жертви, вина свого налила | і стіл свій теж приготувала. |
| 3 שָׁלְחָה נַעֲרֹתֶיהָ תִקְרָאעַל־גַּפֵּי מְרֹמֵי קָֽרֶת׃ | 3 Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті: |
| 4 מִי־פֶתִי יָסֻר הֵנָּהחֲסַר־לֵב אָמְרָה לּֽוֹ׃ | 4 Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала: |
| 5 לְכוּ לַחֲמוּ בְֽלַחֲמִיוּשְׁתוּ בְּיַיִן מָסָֽכְתִּי׃ | 5 «Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте; |
| 6 עִזְבוּ פְתָאיִם וִֽחְיוּוְאִשְׁרוּ בְּדֶרֶךְ בִּינָֽה׃ | 6 киньте безумство — й житимете, | ходіть дорогою розуму.» |
| 7 יֹסֵר ׀ לֵץ לֹקֵחַֽ לוֹ קָלוֹןוּמוֹכִיחַ לְרָשָׁע מוּמֽוֹ׃ | 7 Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, | а сором — хто докоряє грішникові. |
| 8 אַל־תּוֹכַח לֵץ פֶּן־יִשְׂנָאֶךָּהוֹכַח לְחָכָם וְיֶאֱהָבֶֽךָּ׃ | 8 Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; | докоряй мудрому, — він тебе полюбить. |
| 9 תֵּן לְחָכָם וְיֶחְכַּם־עוֹדהוֹדַע לְצַדִּיק וְיוֹסֶף לֶֽקַח׃ | 9 Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; | навчи праведника, і він знання побільшить. |
| 10 תְּחִלַּת חָכְמָה יִרְאַת יְהֹוָהוְדַעַת קְדֹשִׁים בִּינָֽה׃ | 10 Початок мудрости — острах Господній; | спізнання Всесвятого — розум. |
| 11 כִּי־בִי יִרְבּוּ יָמֶיךָוְיוֹסִיפוּ לְּךָ שְׁנוֹת חַיִּֽים׃ | 11 Бо мною продовжиться вік твій, | роки життя твого причиняться. |
| 12 אִם־חָכַמְתָּ חָכַמְתָּ לָּךְוְלַצְתָּ לְֽבַדְּךָ תִשָּֽׂא׃ | 12 Коли ти мудрий, мудрий для себе; | коли ж насмішник, сам один нестимеш наслідки того. |
| 13 אֵשֶׁת כְּסִילוּת הֹמִיָּהפְּתַיּוּת וּבַל־יָדְעָה מָּֽה׃ | 13 Дурнота — пустотлива, | недбала, не відає нічого. |
| 14 וְֽיָשְׁבָה לְפֶתַח בֵּיתָהּעַל־כִּסֵּא מְרֹמֵי קָֽרֶת׃ | 14 Сидить біля дверей свого будинку, | на троні, на висотах у місті, |
| 15 לִקְרֹא לְעֹֽבְרֵי־דָרֶךְהַֽמְיַשְּׁרִים אֹֽרְחוֹתָֽם׃ | 15 щоб кликати перехожих; | що дорогою собі простують. |
| 16 מִי־פֶתִי יָסֻר הֵנָּהוַחֲסַר־לֵב וְאָמְרָה לּֽוֹ׃ | 16 «Хто невіглас, нехай сюди заверне», | а безумному вона каже: |
| 17 מַֽיִם־גְּנוּבִים יִמְתָּקוּוְלֶחֶם סְתָרִים יִנְעָֽם׃ | 17 «Вода украдена солодка, | і смачний хліб схований!» |
| 18 וְֽלֹא־יָדַע כִּֽי־רְפָאִים שָׁםבְּעִמְקֵי שְׁאוֹל קְרֻאֶֽיהָ׃ | 18 А він і не знає, що там тіні | і що її гості в самій глибині Шеолу. |
