| 1 וַֽיִּשְׁבְּתוּ שְׁלֹשֶׁת הָאֲנָשִׁים הָאֵלֶּהמֵעֲנוֹת אֶת־אִיּוֹבכִּי הוּא צַדִּיק בְּעֵינָֽיו׃ | 1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах, |
| 2 וַיִּחַר אַף ׀אֱלִיהוּא בֶן־בַּרַכְאֵל הַבּוּזִימִמִּשְׁפַּחַת רָםבְּאִיּוֹב חָרָה אַפּוֹעַֽל־צַדְּקוֹ נַפְשׁוֹ מֵאֱלֹהִֽים׃ | 2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога. |
| 3 וּבִשְׁלֹשֶׁת רֵעָיו חָרָה אַפּוֹעַל אֲשֶׁר לֹא־מָצְאוּ מַעֲנֶהוַיַּרְשִׁיעוּ אֶת־אִיּֽוֹב׃ | 3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова. |
| 4 וֶאֱלִיהוּ חִכָּה אֶת־אִיּוֹב בִּדְבָרִיםכִּי זְֽקֵנִים־הֵמָּה מִמֶּנּוּ לְיָמִֽים׃ | 4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком. |
| 5 וַיַּרְא אֱלִיהוּא כִּי אֵין מַֽעֲנֶהבְּפִי שְׁלֹשֶׁת הָֽאֲנָשִׁיםוַיִּחַר אַפּֽוֹ׃ | 5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом, |
| 6 וַיַּעַן ׀ אֱלִיהוּא בֶן־בַּרַכְאֵל הַבּוּזִיוַיֹּאמַרצָעִיר אֲנִי לְיָמִים וְאַתֶּם יְשִׁישִׁיםעַל־כֵּן זָחַלְתִּי וָאִירָא ׀מֵחַוֺּת דֵּעִי אֶתְכֶֽם׃ | 6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку. |
| 7 אָמַרְתִּי יָמִים יְדַבֵּרוּוְרֹב שָׁנִים יֹדִיעוּ חׇכְמָֽה׃ | 7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість! |
| 8 אָכֵן רוּחַ־הִיא בֶאֱנוֹשׁוְנִשְׁמַת שַׁדַּי תְּבִינֵֽם׃ | 8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє. |
| 9 לֹא־רַבִּים יֶחְכָּמוּוּזְקֵנִים יָבִינוּ מִשְׁפָּֽט׃ | 9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду. |
| 10 לָכֵן אָמַרְתִּי שִׁמְעָה־לִּיאֲחַוֶּה דֵעִי אַף־אָֽנִי׃ | 10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю! |
| 11 הֵן הוֹחַלְתִּי ׀ לְֽדִבְרֵיכֶםאָזִין עַד־תְּבוּנֹֽתֵיכֶםעַֽד־תַּחְקְרוּן מִלִּֽין׃ | 11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів, |
| 12 וְעָדֵיכֶם אֶתְבּוֹנָןוְהִנֵּה אֵין לְאִיּוֹב מוֹכִיחַעוֹנֶה אֲמָרָיו מִכֶּֽם׃ | 12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови. |
| 13 פֶּן־תֹּאמְרוּ מָצָאנוּ חׇכְמָהאֵל יִדְּפֶנּוּ לֹא־אִֽישׁ׃ | 13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина! |
| 14 וְלֹא־עָרַךְ אֵלַי מִלִּיןוּבְאִמְרֵיכֶם לֹא אֲשִׁיבֶֽנּוּ׃ | 14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами. |
| 15 חַתּוּ לֹא־עָנוּ עוֹדהֶעְתִּיקוּ מֵהֶם מִלִּֽים׃ | 15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло. |
| 16 וְהוֹחַלְתִּי כִּי־לֹא יְדַבֵּרוּכִּי עָמְדוּ לֹא־עָנוּ עֽוֹד׃ | 16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, — |
| 17 אַעֲנֶה אַף־אֲנִי חֶלְקִיאֲחַוֶּה דֵעִי אַף־אָֽנִי׃ | 17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю. |
| 18 כִּי מָלֵתִי מִלִּיםהֱצִיקַתְנִי רוּחַ בִּטְנִֽי׃ | 18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині. |
| 19 הִנֵּֽה־בִטְנִיכְּיַיִן לֹֽא־יִפָּתֵחַכְּאֹבוֹת חֲדָשִׁים יִבָּקֵֽעַ׃ | 19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває. |
| 20 אֲדַבְּרָה וְיִֽרְוַֽח־לִיאֶפְתַּח שְׂפָתַי וְאֶעֱנֶֽה׃ | 20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу. |
| 21 אַל־נָא אֶשָּׂא פְנֵי־אִישׁוְאֶל־אָדָם לֹא אֲכַנֶּֽה׃ | 21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому; |
| 22 כִּי לֹא יָדַעְתִּי אֲכַנֶּהכִּמְעַט יִשָּׂאֵנִי עֹשֵֽׂנִי׃ | 22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.» |
