| 1 מַדּוּעַ מִשַּׁדַּי לֹא־נִצְפְּנוּ עִתִּיםוְיֹדְעָו לֹא־חָזוּ יָמָֽיו׃ | 1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать? |
| 2 גְּבֻלוֹת יַשִּׂיגוּעֵדֶר גָּזְלוּ וַיִּרְעֽוּ׃ | 2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають. |
| 3 חֲמוֹר יְתוֹמִים יִנְהָגוּיַחְבְּלוּ שׁוֹר אַלְמָנָֽה׃ | 3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці. |
| 4 יַטּוּ אֶבְיֹנִים מִדָּרֶךְיַחַד חֻבְּאוּ עֲנִיֵּי־אָֽרֶץ׃ | 4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись. |
| 5 הֵן פְּרָאִים ׀ בַּמִּדְבָּריָצְאוּ בְּפׇעֳלָם מְשַׁחֲרֵי לַטָּרֶףעֲרָבָה לוֹ לֶחֶם לַנְּעָרִֽים׃ | 5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба. |
| 6 בַּשָּׂדֶה בְּלִילוֹ יקצירו יִקְצוֹרוּוְכֶרֶם רָשָׁע יְלַקֵּֽשׁוּ׃ | 6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають. |
| 7 עָרוֹם יָלִינוּ מִבְּלִי לְבוּשׁוְאֵין כְּסוּת בַּקָּרָֽה׃ | 7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно. |
| 8 מִזֶּרֶם הָרִים יִרְטָבוּוּֽמִבְּלִי מַחְסֶה חִבְּקוּ־צֽוּר׃ | 8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі! |
| 9 יִגְזְלוּ מִשֹּׁד יָתוֹםוְֽעַל־עָנִי יַחְבֹּֽלוּ׃ | 9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних. |
| 10 עָרוֹם הִלְּכוּ בְּלִי לְבוּשׁוּרְעֵבִים נָשְׂאוּ עֹֽמֶר׃ | 10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи. |
| 11 בֵּין־שׁוּרֹתָם יַצְהִירוּיְקָבִים דָּרְכוּ וַיִּצְמָֽאוּ׃ | 11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі. |
| 12 מֵעִיר מְתִים ׀ יִנְאָקוּוְנֶֽפֶשׁ־חֲלָלִים תְּשַׁוֵּעַוֶאֱלוֹהַּ לֹֽא־יָשִׂים תִּפְלָֽה׃ | 12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви! |
| 13 הֵמָּה ׀ הָיוּ בְּֽמֹרְדֵי אוֹרלֹא־הִכִּירוּ דְרָכָיווְלֹא יָשְׁבוּ בִּנְתִיבֹתָֽיו׃ | 13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують. |
| 14 לָאוֹר יָקוּם רוֹצֵחַיִֽקְטׇל־עָנִי וְאֶבְיוֹןוּבַלַּיְלָה יְהִי כַגַּנָּֽב׃ | 14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга. |
| 15 וְעֵין נֹאֵף ׀ שָׁמְרָֽה נֶשֶׁף לֵאמֹרלֹא־תְשׁוּרֵנִי עָיִןוְסֵתֶר פָּנִים יָשִֽׂים׃ | 15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало. |
| 16 חָתַר בַּחֹשֶׁךְ בָּתִּיםיוֹמָם חִתְּמוּ־לָמוֹלֹא־יָדְעוּ אֽוֹר׃ | 16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла. |
| 17 כִּי יַחְדָּו ׀ בֹּקֶר לָמוֹ צַלְמָוֶתכִּֽי־יַכִּיר בַּלְהוֹת צַלְמָֽוֶת׃ | 17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає. |
| 18 קַל־הוּא ׀ עַל־פְּנֵי־מַיִםתְּקֻלַּל חֶלְקָתָם בָּאָרֶץלֹא־יִפְנֶה דֶּרֶךְ כְּרָמִֽים׃ | 18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар. |
| 19 צִיָּה גַם־חֹםיִגְזְלוּ מֵֽימֵי־שֶׁלֶגשְׁאוֹל חָטָֽאוּ׃ | 19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає. |
| 20 יִשְׁכָּחֵהוּ רֶחֶם ׀ מְתָקוֹ רִמָּהעוֹד לֹֽא־יִזָּכֵרוַתִּשָּׁבֵר כָּעֵץ עַוְלָֽה׃ | 20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться. |
| 21 רֹעֶה עֲקָרָה לֹא תֵלֵדוְאַלְמָנָה לֹא יְיֵטִֽיב׃ | 21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці! |
| 22 וּמָשַׁךְ אַבִּירִים בְּכֹחוֹיָקוּם וְֽלֹא־יַאֲמִין בַּֽחַיִּֽין׃ | 22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний. |
| 23 יִתֶּן־לוֹ לָבֶטַח וְיִשָּׁעֵןוְעֵינֵיהוּ עַל־דַּרְכֵיהֶֽם׃ | 23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать. |
| 24 רוֹמּוּ מְּעַט ׀ וְֽאֵינֶנּוּוְֽהֻמְּכוּ כַּכֹּל יִקָּפְצוּןוּכְרֹאשׁ שִׁבֹּלֶת יִמָּֽלוּ׃ | 24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих. |
| 25 וְאִם־לֹא אֵפוֹ מִי יַכְזִיבֵנִיוְיָשֵׂם לְאַל מִלָּתִֽי׃ | 25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?» |
