| 1 E SUBITO la mattina, i principali sacerdoti, con gli anziani, e gli Scribi, e tutto il concistoro, tenuto consiglio, legarono Gesù, e lo menarono, e lo misero in man di Pilato. | 1 З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. |
| 2 E Pilato gli domandò: Sei tu il Re de’ Giudei? Ed egli, rispondendo, gli disse: Tu lo dici. | 2 Пилат спитав його: Ти — цар юдейський? Він же у відповідь мовить йому: Ти кажеш. |
| 3 E i principali sacerdoti l’accusavano di molte cose; ma egli non rispondeva nulla. | 3 А первосвященики багато обвинувачували його. |
| 4 E Pilato da capo lo domandò, dicendo: Non rispondi tu nulla? vedi quante cose costoro testimoniano contro a te. | 4 І знову спитав його Пилат, кажучи: Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять. |
| 5 Ma Gesù non rispose nulla di più, talchè Pilato se ne maravigliava. | 5 Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. |
| 6 Or ogni festa egli liberava loro un prigione, qualunque chiedessero. | 6 На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. |
| 7 Or vi era colui, ch’era chiamato Barabba, ch’era prigione co’ suoi compagni di sedizione, i quali avean fatto omicidio nella sedizione. | 7 А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. |
| 8 E la moltitudine, gridando, cominciò a domandare che facesse come sempre avea lor fatto. | 8 І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. |
| 9 E Pilato rispose loro, dicendo: Volete che io vi liberi il Re de’ Giudei? | 9 Пилат же відповів їм, кажучи: Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? |
| 10 Perciocchè riconosceva bene che i principali sacerdoti glielo aveano messo nelle mani per invidia. | 10 Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. |
| 11 Ma i principali sacerdoti incitarono la moltitudine a chieder che più tosto liberasse loro Barabba. | 11 Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. |
| 12 E Pilato, rispondendo, da capo disse loro: Che volete adunque che io faccia di colui che voi chiamate Re de’ Giudei? | 12 Пилат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським? |
| 13 Ed essi di nuovo gridarono: Crocifiggilo. | 13 А ті знову закричали: Розіпни його! |
| 14 E Pilato disse loro: Ma pure, che male ha egli fatto? Ed essi vie più gridavano: Crocifiggilo | 14 Пилат же сказав до них: Що за зло вчинив він? А вони ще гірше кричали: Розіпни його! |
| 15 Pilato adunque, volendo soddisfare alla moltitudine, liberò loro Barabba. E dopo aver flagellato Gesù, lo diede loro in mano, per esser crocifisso. | 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли. |
| 16 Allora i soldati lo menarono dentro alla corte, che è il Pretorio, e raunarono tutta la schiera. | 16 Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. |
| 17 E lo vestirono di porpora; e contesta una corona di spine, gliela misero intorno al capo. | 17 Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього |
| 18 Poi presero a salutarlo, e a dire: Ben ti sia, Re de’ Giudei. | 18 та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський! |
| 19 E gli percotevano il capo con una canna, e gli sputavano addosso; e postisi inginocchioni, l’adoravano. | 19 І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. |
| 20 E dopo che l’ebbero schernito, lo spogliarono della porpora, e lo rivestirono de’ suoi propri vestimenti, e lo menarono fuori, per crocifiggerlo. | 20 Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. |
| 21 ED angariarono a portar la croce di esso, un certo passante, detto Simon Cireneo, padre di Alessandro e di Rufo, il qual tornava da’ campi | 21 Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест. |
| 22 E menarono Gesù al luogo detto Golgota; il che, interpretato, vuol dire: Il luogo del teschio. | 22 І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, |
| 23 E gli dieder da bere del vino condito con mirra; ma egli non lo prese. | 23 та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. |
| 24 E dopo averlo crocifisso, spartirono i suoi vestimenti, tirando la sorte sopra essi, per saper ciò che ne torrebbe ciascuno. | 24 Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. |
| 25 Or era l’ora di terza, quando lo crocifissero. | 25 Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його. |
| 26 E la soprascritta del maleficio che gli era apposto era scritta di sopra a lui, in questa maniera: IL RE DE’ GIUDEI. | 26 А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський. |
| 27 Crocifissero ancora con lui due ladroni, l’un dalla sua destra, e l’altro dalla sinistra. | 27 І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. |
| 28 E si adempiè la scrittura che dice: Ed egli è stato annoverato fra i malfattori. | 28 Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено його. |
| 29 E coloro che passavano ivi presso l’ingiuriavano, scotendo il capo, e dicendo: Eia! tu che disfai il tempio, ed in tre giorni lo riedifichi, | 29 І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш |
| 30 salva te stesso, e scendi giù di croce. | 30 — спаси себе з хреста! |
| 31 Simigliantemente ancora i principali sacerdoti, con gli Scribi, beffandosi, dicevano l’uno all’altro: Egli ha salvati gli altri, e non può salvar sè stesso. | 31 А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Інших спасав, а себе — не може спасти! |
| 32 Scenda ora giù di croce il Cristo, il Re d’Israele; acciocchè noi lo vediamo, e crediamo. Coloro ancora ch’erano stati crocifissi con lui l’ingiuriavano | 32 Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його. |
| 33 Poi, venuta l’ora sesta, si fecero tenebre per tutta la terra, infino all’ora di nona. | 33 А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. |
| 34 Ed all’ora di nona, Gesù gridò con gran voce, dicendo: Eloi, Eloi, lamma sabactani? il che, interpretato, vuol dire: Dio mio, Dio mio, perchè mi hai abbandonato? | 34 О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: Елої, Елої, лама савахтані? — що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене? |
| 35 Ed alcuni di coloro ch’eran quivi presenti, udito ciò, dicevano: Ecco, egli chiama Elia. | 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе! |
| 36 E un di loro corse; ed empiuta una spugna d’aceto, e postala intorno ad una canna, gli diè da bere, dicendo: Lasciate; vediamo se Elia verrà, per trarlo giù. | 36 Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його! |
| 37 E Gesù, gettato un gran grido, rendè lo spirito. | 37 А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. |
| 38 E la cortina del tempio si fendè in due, da cima a fondo. | 38 Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. |
| 39 E il centurione, ch’era quivi presente di rincontro a Gesù, veduto che dopo aver così gridato, egli avea reso lo spirito, disse: Veramente quest’uomo era Figliuol di Dio. | 39 Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий. |
| 40 Or quivi erano ancora delle donne, riguardando da lontano; fra le quali era Maria Maddalena, e Maria madre di Giacomo il piccolo, e di Iose, e Salome; | 40 Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, |
| 41 le quali, eziandio mentre egli era nella Galilea, l’aveano seguitato, e gli aveano ministrato; e molte altre, le quali erano salite con lui in Gerusalemme | 41 що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим. |
| 42 POI, essendo già sera perciocchè era la preparazione, cioè l’antisabato, | 42 Коли настав уже вечір, — тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою, |
| 43 Giuseppe, da Arimatea, consigliere onorato, il quale eziandio aspettava il regno di Dio, venne, e, preso ardire, entrò da Pilato, e domandò il corpo di Gesù. | 43 — Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. |
| 44 E Pilato si maravigliò ch’egli fosse già morto. E chiamato a sè il centurione, gli domandò se era gran tempo ch’egli era morto; | 44 Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. |
| 45 e, saputo il fatto dal centurione, donò il corpo a Giuseppe. | 45 Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; |
| 46 Ed egli, comperato un panno lino, e tratto Gesù giù di croce, l’involse nel panno, e lo pose in un monumento, che era tagliato dentro una roccia; e rotolò una pietra all’apertura del monumento. | 46 а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; |
| 47 E Maria Maddalena, e Maria madre di Iose, riguardavano ove egli sarebbe posto | 47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. |
