A zsoltárok könyve 22

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 A karvezetőnek. A »Szarvastehén hajnalban« dallama szerint. Dávid zsoltára.	1 Провідникові хору. На мелодію «У досвітня лань». Псалом. Давида.
2 Istenem, Istenem, miért hagytál el engem? Távol van szabadulásomtól hangos jajveszékelésem.	2 Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.
3 Én Istenem, kiáltok nappal, de te nem hallgatsz meg, és éjjel is, de nyugtot nem találok.	3 Боже мій, кличу я вдень, — не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.
4 Pedig te szent vagy és Izrael dicsérete között laksz.	4 Таж ти — святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих!
5 Benned bíztak atyáink, bíztak, és te megszabadítottad őket.	5 На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх.
6 Hozzád kiáltottak és megszabadultak, benned bíztak és meg nem szégyenültek.	6 Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали.
7 Én azonban féreg vagyok, nem ember, embereknek gyalázata, népnek utálata.	7 А я — черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу.
8 Aki csak lát, mind gúnyt űz belőlem, félrehúzza ajkát, fejét csóválgatja:	8 Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою:
9 »Az Úrban bízott, mentse meg őt, szabadítsa meg, ha kedvét leli benne.«	9 «Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить
10 Hiszen te vagy, aki kihoztál engem anyám méhéből, te vagy reménységem anyám emlője óta.	10 Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.
11 Rád voltam utalva anyám ölétől, anyám méhétől fogva te vagy az Istenem.	11 На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій.
12 Ne légy távol tőlem, mert közel a nyomorúság, és nincs, aki segítséget nyújtana.	12 Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.
13 Körülvett engem sok tulok, Básán bikái körülfogtak engem.	13 Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали.
14 Kitátották felém szájukat, mint ragadozó és ordító oroszlán.	14 Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає.
15 Szétfolytam, miként a víz, minden csontom kificamodott, szívem, mint a viasz, megolvadt bensőmben.	15 Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі.
16 Ajkam, mint a cserép, kiszáradt, nyelvem ínyemhez tapadt, lesújtottál a halál porába.	16 Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти.
17 Körülvett engem nagy sereg kutya, a gonoszok zsinatja körülfogott engem. Átlyuggatták kezemet és lábamat,	17 Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги,
18 megszámlálhattam minden csontomat. Néznek rám, bámulnak engem,	18 всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають.
19 elosztották maguk között ruháimat, és köntösömre sorsot vetettek.	19 Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають.
20 De te, Uram, ne légy távol tőlem, én erősségem siess segítségemre!	20 Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу.
21 Szabadítsd meg lelkemet a kardtól, egyetlenemet a kutyák karmából!	21 Вирятуй від меча мою душу — із собачих лап мою єдину.
22 Ments meg az oroszlán torkából, engem, a megalázottat, a bölény szarvától!	22 Спаси мене із левиної пащі — від рогів буйволових мою убогу.
23 Hadd hirdessem testvéreimnek nevedet, a gyülekezetben hadd dicsérjelek:	23 Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади:
24 Ti, akik félitek az Urat, dicsérjétek őt, Jákob minden utóda, magasztaljátok őt! Félje őt Izrael minden utóda,	24 «О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля!
25 Mert ő nem veti meg és nem nézi le a szegény nyomorúságát, nem fordítja el tőle tekintetét, és meghallgatja, amikor hozzá kiált.	25 Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, — слухав.
26 Rólad szól dicséretem a nagy gyülekezetben; amit fogadtam, teljesítem azok előtt, akik félik őt.	26 Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться.
27 Jóllakásig esznek majd a szegények, akik keresik az Urat, dicsérik majd őt: »Éledjen fel szívük mindörökre!«	27 Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі, хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!
28 Észbe kap és megtér az Úrhoz a föld minden határa, és leborul színe előtt a nemzetek valamennyi családja.	28 Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів;
29 Mert az Úré a királyi hatalom, és ő uralkodik a nemzeteken.	29 Господнє бо є царство, він над народами панує.
30 Csak őt imádják mind, akik a földben alszanak; leborulnak előtte mindazok, akik a porba leszállnak. Neki él majd a lelkem,	30 Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме;
31 Neki szolgálnak majd utódaim. Az Úrról beszélnek az eljövendő nemzedéknek,	31 моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові;
32 az ő igazságát fogják hirdetni a születendő népnek: »Így cselekedett az Úr!«	32 прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: «Таке вчинив Господь!»