| 1 Alors Tobie répondit à son père, et lui dit: Mon père, je ferai tout ce que vous m'avez ordonné. | 1 Тоді Товія відповів своєму батькові, кажучи: «Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав; |
| 2 Mais je ne sais comment je retirerai cet argent. Cet homme ne me connaît pas, et je ne le connais pas non plus; quelle preuve lui donnerai-je? Je n'ai même jamais connu le chemin par où l'on va là-bas. | 2 але як мені ті гроші у Гаваела відібрати? Ні я його, ні він мене не знає. Який знак дам йому, щоб він мене впізнав, мені повірив і звернув мені гроші? Та й шляхів туди не знаю, щоб пуститись у Мідію в дорогу.» |
| 3 Alors son père lui répondit, et lui dit : J'ai son obligation entre les mains, et aussitôt que vous la lui aurez montrée, il vous rendra l'argent. | 3 На це Товит відказав своєму синові Товії: «Він дав мені свою розписку, а я дав йому свою, роздерши її на двоє й кожен з нас узяв одну половину, і я передав її йому разом з грішми. Оце тепер уже 20 років, як я склав ці гроші. Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу, ми заплатимо йому аж до твого повороту, і забери від Гаваела гроші.» |
| 4 Mais allez maintenant, et cherchez quelque homme fidèle qui aille avec vous moyennant un salaire, afin que vous receviez cet argent pendant que je vis encore. | 4 Вийшов Товія шукати чоловіка, який міг би піти з ним у Мідію і який знав би туди дорогу. Вийшов він і знайшов ангела Рафаїла, що стояв перед ним, але він не знав, що це ангел Божий, |
| 5 Alors Tobie, étant sorti, trouva un beau jeune homme debout, ceint et comme prêt à marcher. | 5 і сказав до нього: «Звідки ти, юначе?» Той же відповів: «Із синів Ізраїля, твоїх братів. Я прибув сюди шукати праці.» Товія спитав його: «Чи знаєш дорогу, що веде в Мідію?» |
| 6 Et ignorant que c'était un Ange de Dieu, il le salua, et dit: D'où venez-vous, bon jeune homme? | 6 А той відказав йому: «Так! Я там бував часто й знаю дуже добре всі дороги. Нераз ходив я в Мідію й ночував у Гаваела, нашого брата, що живе в Рагах, в Мідії, добрих два дні ходи від Екбатани до Раг, що в горах, — Екбатана ж серед рівнини.» |
| 7 Il répondit: D'avec les fils d'Israël. Tobie lui dit : Connaissez-vous le chemin qui conduit au pays des Mèdes? | 7 Товія ж сказав йому: «Почекай мене, юначе! Я піду повідомлю батька. Мені потрібно тебе, щоб ти пішов зо мною в дорогу, і я тобі дам за це платню.» |
| 8 Et il lui répondit: Je le connais; j'ai souvent parcouru tous ces chemins, et j'ai demeuré chez Gabélus notre frère, qui demeure à Ragès, ville des Mèdes, qui est situe dans la montagne d'Ecbatane. | 8 Той же відповів: «Гаразд, чекатиму тебе, гляди ж, не барися.» |
| 9 Tobie lui dit: Attendez-moi, je vous prie, jusqu'à ce que j'aie annoncé ces choses à mon père. | 9 Увійшов Товія й оповів все своєму батькові Товитові, і сказав до нього: «Ось ізнайшов я чоловіка з наших братів, із синів Ізраїля.» Батько сказав йому: «Поклич мені того чоловіка, бо хочу знати, з якого він роду, з якого він коліна й чи можна покластися на нього, що він, дитино, піде з тобою в дорогу.» |
| 10 Alors Tobie, étant rentré, raconta tout cela à son père; sur quoi le père, saisi d'admiration, demanda que ce jeune homme entrât auprès de lui. | 10 Вийшов Товія і покликав його й сказав йому: «Юначе, мій батько тебе кличе.» І він увійшов, а Товит перший привітав його. Рафаїл же сказав до нього: «Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!» На це Товит відповів: «Яке вже там для мене щастя! Для мене, що нездужаю на очі й світла небесного не бачу, що лежу в темряві, немов померлі, що вже не бачать світла! Живу, але мов мертвий; голос людей чую, але їх не бачу.» Тоді Рафаїл сказав до нього: «Бадьорся! Богові легко тебе уздоровити, не падай духом!» Тоді Товит промовив до нього: «Мій син Товія хоче йти в Мідію. Чи не міг би ти піти разом з ним та бути йому проводирем? Я дам тобі, брате, за це платню.» Той відповів йому: «Можу піти з ним, та й дороги її усі знаю; ходив я часто в Мідію й пройшов усі її рівнини й гори. Знаю всі її дороги.» |
| 11 Etant donc entré, il salua Tobie, et dit: Que la joie soit toujours avec vous. | 11 Товит спитав його: «З якої ти родини, брате, з якого ти коліна? Скажи мені, мій брате!» |
| 12 Tobie répondit: Quelle joie puis-je avoir, moi qui suis dans les ténèbres, et qui ne vois point la lumière du ciel? | 12 А той сказав до нього: «Навіщо тобі знати моє покоління?» Товит сказав: «Хочу напевне знати, брате, чий ти і як звешся?» |
| 13 Le jeune homme lui dit: Ayez bon courage, le temps approche où Dieu doit vous guérir. | 13 Тут Рафаїл сказав: «Я — Азарія, син Ананії Великого, з-поміж твоїх братів.» |
| 14 Alors Tobie lui dit: Pourrez-vous conduire mon fils chez Gabélus à Ragès, ville des Mèdes? Et quand vous serez de retour, je vous donnerai ce qui vous sera dû. | 14 На це Товит мовив: «Здоров будь з приходом, і цілий, брате! Не гнівайся на мене, що я хотів дізнатись правду про твою родину. Таж ти доводишся мені кревним; ти — з гарного й почесного роду. Я знаю добре Ананію й Натана, обидвох синів Семеї Великого, як вони вкупі зо мною ходили в Єрусалим і там молилися зо мною; вони ніколи від віри не відступали. Що то за гарні були люди, оті твої брати! Ти з доброї родини, гостинно прошу, отже, до хати.» |
| 15 L'Ange lui dit: Je le conduirai, et le ramènerai auprès de vous. | 15 А далі додав: «Я дам тобі платню, драхму на день, і те, що потрібне тобі й моєму синові. |
| 16 Tobie lui rpondit: Indiquez-moi, je vous prie, de quelle famille vous êtes, ou de quelle tribu. | 16 Іди ж у дорогу з моїм сипом. Я ще й причиню до платні твоєї.» |
| 17 L'Ange Raphaël lui dit: Cherchez-vous la famille du mercenaire qui doit conduire votre fils, ou le mercenaire lui-même? | 17 А Рафаїл йому сказав: «Я піду з ним, і ти не бійся; живі-здорові пустимося в дорогу й живі-здорові повернемось назад до тебе, дорога бо безпечна.» Товит же до нього: «Благословення на тобі, брате!» І прикликав сина та й сказав до нього: «Моя дитино! Приготуй усе, що потрібне на дорогу, і рушай з твоїм братом, а Бог неба нехай рятує вас у дорозі й поверне вас здоровими назад до мене; ангел його нехай буде завжди при вас у дорозі, щоб вас, дитино, захищати.» Тут молодий Товія, поцілувавши батька-матір, вийшов, щоб іти в дорогу. Товит же мовив до нього: «Ідіть здоровії.» |
| 18 Mais, de peur que je ne vous donne de l'inquiétude, je suis Azarias, fils du grand Ananias. | 18 Мати ж заходилася плакати й сказала до Товита: «Навіщо ти послав мою дитину? Чи ж він не був підпорою рук наших, що входив і виходив перед нами? |
| 19 Et Tobie répondit: Vous êtes d'une race illustre. Mais je vous prie de ne pas vous fâcher, si j'ai désiré connaître votre race. | 19 Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався! |
| 20 L'Ange lui dit: Je conduirai votre fils en bonne santé, et le ramènerai de même. | 20 Досить нам для життя й того, що Господь дав нам.» |
| 21 Tobie lui répondit: Faites bon voyage; que Dieu soit dans votre chemin, et que Son Ange vous accompagne. | 21 А він сказав їй: «Не побивайся! Наша дитина здоровою піде в дорогу й здоровою повернеться назад до нас; очі твої його побачать у той день, коли він повернеться до тебе здоровим. |
| 22 Alors, ayant pérparé tout ce qu'ils devaient porter dans le voyage, Tobie dit adieu à son père et à sa mère, et ils se mirent en chemin tous deux ensemble. | 22 Не журись, не бійся за них, сестро, бо ангел добрий буде його супроводжувати, йому щаститиме в дорозі, і він повернеться живим-здоровим.» |
| 23 Et lorsqu'ils furent partis, sa mère commença à pleurer et à dire: Vous nous avez ôté le bâton de notre vieillesse, et vous l'avez éloigné de nous. | 23 І перестала плакати. |
| 24 Plût à Dieu que cet argent, pour lequel vous l'avez envoyé, n'eût jamais existé! | |
| 25 Car notre pauvreté nous suffisait, et nous pouvions regarder comme une grande richesse de voir notre fils. | |
| 26 Et Tobie lui dit: Ne pleurez point; notre fils arrivera sain et sauf, et il reviendra sain et sauf, et Vos yeux le verront. | |
| 27 Car je crois que le bon Ange de Dieu l'accompagne, et qu'il dispose bien tout ce qui le concerne, et qu'ainsi il reviendra vers nous avec joie. | |
| 28 A cette parole, sa mère cessa de pleurer, et elle se tut. | |
