| 1 Le Seigneur apparut à Abraham en la vallée de Mambré, lorsqu'il était assis à la porte de sa tente dans la plus grande chaleur du jour. | 1 Господь з’явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. |
| 2 Abraham ayant levé les yeux, trois hommes lui apparurent, debout près de lui. Aussitôt qu'il les eut aperçus, il courut de la porte de sa tente au-devant d'eux, et se prosterna en terre. | 2 Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, |
| 3 Et il dit: Seigneur, si j'ai trouvé grâce devant Vos yeux, ne passez pas devant Votre serviteur sans Vous arrêter. | 3 та й каже: Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. |
| 4 Je Vous apporterai un peu d'eau pour laver Vos pieds, et Vous Vous reposerez sous cet arbre; | 4 Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. |
| 5 Et je Vous servirai un peu de pain pour reprendre Vos forces; et Vous continuerez ensuite Votre chemin: car c'est pour cela que Vous êtes venus vers Votre serviteur. Ils lui répondirent: Faites ce que vous avez dit. | 5 Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги. А вони відповіли: Зроби так, як сказав. |
| 6 Abraham entra promptement dans sa tente, et dit à Sara: Pétrissez vite trois mesures de farine, et faites cuire des pains sous la cendre. | 6 Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць. |
| 7 Il courut en même temps à son troupeau, et il y prit un veau très tendre et excellent qu'il donna à un serviteur, qui se hâta de le faire cuire. | 7 По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його. |
| 8 Ayant pris ensuite du beurre et du lait, avec le veau qu'il avait fait cuire, il le servit devant eux; et lui, cependant, se tenait debout auprès d'eux sous l'arbre. | 8 Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли. |
| 9 Après qu'ils eurent mangé, ils lui dirent: Où est Sara votre femme? Il leur répondit: Elle est dans la tente. | 9 І промовили вони до нього: Де Сара, твоя жінка? Він відповів: Ось тут у наметі. |
| 10 L'Un d'eux dit à Abraham: Je reviendrai vous voir dans un an, en ce même temps, et Sara votre femme aura un fils. Ce que Sara ayant entendu, elle se mit à rire derrière la porte de la tente. | 10 (Один) і каже: Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина. А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього. |
| 11 Car ils étaient vieux tous deux et fort avancés en âge; et ce qui arrive d'ordinaire aux femmes avait cessé à Sara. | 11 Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок. |
| 12 Elle rit donc secrètement, disant en elle-même: Après que je suis devenue vieille, et que mon seigneur est vieux aussi, penserais-je à user du mariage? | 12 Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: Оце б то, зів’янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький. |
| 13 Mais le Seigneur dit à Abraham: Pourquoi Sara a-t-elle ri, en disant: Serait-il bien vrai que je puisse avoir un enfant, étant vieille comme je suis? | 13 Але Господь сказав до Авраама: Чого ж це сміялася Сара, кажучи: Чи ж справді можу родити, бож я стара! |
| 14 Y a-t-il rien de difficile à Dieu? Je reviendrai auprès de vous, comme Je vous l'ai promis, dans un an, en ce même temps, et Sara aura un fils. | 14 Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина. |
| 15 Je n'ai point ri, répondit Sara; et elle le nia, parce qu'elle était tout épouvantée. Non, dit le Seigneur, cela n'est pas ainsi; car vous avez ri. | 15 Сара ж перечила, кажучи: Я не сміялася — бо вона злякалась. Та він сказав: Ні, ти таки сміялась. |
| 16 Ces hommes s'étant donc levés de ce lieu, ils tournèrent les yeux vers Sodome, et Abraham allait avec eux, les reconduisant. | 16 Встали ці чоловіки звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх. |
| 17 Alors le Seigneur dit: Pourrais-Je cacher à Abraham ce que Je dois faire, | 17 При тому Господь думав: Чи затаїти перед Авраамом те, що роблю? |
| 18 Puisqu'il doit être le chef d'un peuple très grand et très puissant, et que toutes les nations de la terre seront bénies en lui? | 18 З Авраама ж напевно вийде народ великий та могутній, і через нього благословенні будуть усі народи землі. |
| 19 Car Je sais qu'il ordonnera à ses enfants, et à toute sa maison après lui, de garder la voie du Seigneur, et d'agir selon l'équité et la justice: afin que le Seigneur accomplisse en faveur d'Abraham tout ce qu'Il lui a promis. | 19 Бо я вибрав його на те, щоб він наказав своїм дітям і своєму домові по собі берегти путі Господні, творивши правду й суд, щоб Господь сповнив на Авраамові те, що обіцяв йому. |
| 20 Le Seigneur ajouta ensuite: Le cri de Sodome et de Gomorrhe s'augmente de plus en plus, et leur péché est monté jusqu'à son comble. | 20 Далі Господь сказав: Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. |
| 21 Je descendrai donc, et Je verrai si leurs oeuvres répondent à ce cri qui est venu jusqu'à Moi, pour savoir si cela est ainsi, ou si cela n'est pas. | 21 Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати. |
| 22 Alors deux de ces hommes partirent de là, et s'en allèrent à Sodome: mais Abraham demeura encore devant le Seigneur. | 22 І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом. |
| 23 Et s'approchant, il Lui dit: Perdrez-Vous le juste avec l'impie? | 23 Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? |
| 24 S'il y a cinquante justes dans cette ville, périront-ils avec tous les autres? Et ne pardonnerez-Vous pas plutôt à la ville à cause de cinquante justes, s'il s'y en trouvait autant? | 24 Ануж є в цьому місті п’ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п’ятдесятьох праведних, що в ньому? |
| 25 Non, sans doute, Vous êtes bien éloigné d'agir de la sorte, de perdre le juste avec l'impie, et de confondre les bons avec les méchants. Cette conduite ne Vous convient en aucune sorte; et jugeant, comme Vous faites, toute la terre, Vous ne pourrez exercer un tel jugement. | 25 Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб’єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді? |
| 26 Le Seigneur lui répondit: Si Je trouve dans Sodome cinquante justes, Je pardonnerai à cause d'eux à toute la ville. | 26 Господь же сказав: Коли знайду в Содомі, в місті п’ятдесят праведників, помилую все місце задля них. |
| 27 Abraham dit ensuite: Puisque j'ai commencé, je parlerai encore à mon Seigneur, quoique je ne sois que poussière et que cendre. | 27 Тоді Авраам у відповідь: Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох. |
| 28 S'il s'en fallait cinq qu'il y eût cinquante justes, perdriez-Vous toute la ville, parce qu'il n'y en aurait que quarante-cinq? Le Seigneur lui dit: Je ne perdrai point la ville, s'il s'y trouve quarante-cinq justes. | 28 Може до п’ятдесят і бракуватиме п’ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п’ятьох ціле місто? Господь сказав: Не зруйную, коли знайду там сорок п’ять. |
| 29 Abraham Lui dit encore: Mais s'il y avait quarante justes, que ferez-Vous? Je ne détruirai point la ville, si J'y trouve quarante justes. | 29 І знову заговорив він до Господа, кажучи: А може їх там знайдеться сорок? І відрік: Не зроблю того заради тих сорока. |
| 30 Je vous prie, Seigneur, dit Abraham, de ne pas trouver mauvais si je parle encore. Si Vous trouvez dans cette ville trente justes, que ferez-Vous? Si J'y en trouve trente, dit le Seigneur, Je ne la perdrai point. | 30 Тоді Авраам сказав: Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять? І відповів: Не зроблю, як знайду там тридцять. |
| 31 Puisque j'ai commencé, reprit Abraham, je parlerai encore à mon Seigneur: Et si Vous en trouviez vingt? Dieu lui dit: Je ne la perdrai point non plus s'il y en a vingt. | 31 Тоді той знову: Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять? На це Господь відрік: Не зруйную заради двадцятьох. |
| 32 Seigneur, ajouta Abraham, ne Vous fâchez pas, je Vous supplie, si je parle encore une fois. Et si Vous trouvez dix justes dans cette ville? Je ne la perdrai point, dit-Il, s'il y a dix justes. | 32 Нарешті Авраам промовив: Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять? І відповів: Не зруйную і заради десяти. |
| 33 Après que le Seigneur eut cessé de parler à Abraham, Il Se retira; et Abraham retourna chez lui. | 33 Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце. |
