Paralipomenon I 3

VULGATA	Біблія
1 David vero hos habuit filios, qui ei nati sunt in Hebron : primogenitum Amnon ex Achinoam Jezrahelitide, secundum Daniel de Abigail Carmelitide,	1 Війна між домом Давида й між домом Саула тяглася довго, та Давид дедалі більше закріплювався, а дім Саула дедалі слабшав.
2 tertium Absalom filium Maacha filiæ Tholmai regis Gessur, quartum Adoniam filium Aggith,	2 І народилися Давидові сини в Хевроні: перворідень його був Амнон від Ахіноами з Єзреелу,
3 quintum Saphathiam ex Abital, sextum Jethraham de Egla uxore sua.	3 другий Кілеав від Авігайли, вдови по Навалі з Кармелю, третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гешуру,
4 Sex ergo nati sunt ei in Hebron, ubi regnavit septem annis et sex mensibus. Triginta autem et tribus annis regnavit in Jerusalem.	4 четвертий Адонія, син Хаггіти, п’ятий Шефатія, син Авітали,
5 Porro in Jerusalem nati sunt ei filii, Simmaa, et Sobab, et Nathan, et Salomon, quatuor de Bethsabee filia Ammiel :	5 шостий Їтреам від Егли, жінки Давидової. Ці народились у Давида в Хевроні.
6 Jebaar quoque et Elisama,	6 Тим часом як тяглась війна між домом Саула й домом Давида, Авнер вбився у силу в домі Саула.
7 et Eliphaleth, et Noge, et Nepheg, et Japhia,	7 Була ж у Саула наложниця на ім’я Ріцпа, дочка Айї. Ішбаал, син Саула, сказав Авнерові: «Чому ти ввійшов до наложниці мого батька?»
8 necnon Elisama, et Eliada, et Elipheleth, novem :	8 Розсердивсь Авнер на слова Ішбаала вельми й мовив: «Хіба я песиголовець? Понині постійно чиню я добро домові Саула, батька твого, його братам та його приятелям, і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида, а ти тепер ще мені докоряєш за жінку!
9 omnes hi, filii David absque filiis concubinarum : habueruntque sororem Thamar.	9 Хай Бог Авнерові відплатить та ще й причинить, коли я не зроблю Давидові того, в чому Господь йому поклявся:
10 Filius autem Salomonis, Roboam : cujus Abia filius genuit Asa. De hoc quoque natus est Josaphat,	10 заберу від дому Саула царство й поставлю престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дану аж до Версавії.»
11 pater Joram : qui Joram genuit Ochoziam, ex quo ortus est Joas :	11 І не зваживсь Ішбаал відповісти Авнерові ні слова, бо він боявся його.
12 et hujus Amasias filius genuit Azariam. Porro Azariæ filius Joatham	12 Послав Авнер послів до Давида сказати йому: кому, мовляв, належить край? А далі: «Уклади союз зо мною, й моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.»
13 procreavit Achaz patrem Ezechiæ, de quo natus est Manasses.	13 Той відповів: «Добре! Укладу союз із тобою, тільки одного вимагаю я від тебе: ти не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли прибудеш побачитися зо мною.»
14 Sed et Manasses genuit Amon patrem Josiæ.	14 Давид послав послів до Ішбаала, сина Саула, сказати: «Віддай мені мою жінку Міхаль, що я здобув собі за сотню філістимлянських передніх шкірок.»
15 Filii autem Josiæ fuerunt : primogenitus Johanan, secundus Joakim, tertius Sedecias, quartus Sellum.	15 Тоді Ішбаал послав, щоб її взяти в її чоловіка Палтієла, сина Лаїша.
16 De Joakim natus est Jechonias, et Sedecias.	16 Чоловік її проводжав її, плачучи в дорозі аж до Бахуріму. Тоді Авнер сказав до нього: «Іди, повертайсь!» І той повернувсь.
17 Filii Jechoniæ fuerunt : Asir, Salathiel,	17 Авнер увійшов у переговори зо старшими Ізраїля й промовив: «Давно вже ви бажали собі Давида царем над собою.
18 Melchiram, Phadaia, Senneser, et Jecemia, Sama, et Nadabia.	18 Беріться, отже, тепер до діла, бо Господь так сказав був про Давида: Рукою слуги мого Давида я визволю народ мій Ізраїля з рук філістимлян та всіх ворогів його.»
19 De Phadaia orti sunt Zorobabel et Semei. Zorobabel genuit Mosollam, Hananiam, et Salomith sororem eorum :	19 Говорив Авнер також і з Веніямином, а потім пішов у Хеврон переказати Давидові про все, що ухвалив Ізраїль і ввесь дім Веніямина.
20 Hasaban quoque, et Ohol, et Barachian, et Hasadian, Josabhesed, quinque.	20 Як же Авнер у товаристві двадцятьох мужів прибув до Давида в Хеврон, Давид справив Авнерові і мужам, що були з ним, бенкет.
21 Filius autem Hananiæ, Phaltias pater Jeseiæ, cujus filius Raphaia : hujus quoque filius, Arnan, de quo natus est Obdia, cujus filius fuit Sechenias.	21 І каже Авнер до Давида: «Ось я готовий піти й зібрати всього Ізраїля до мого володаря царя: вони укладуть союз із тобою, й ти царюватимеш над усім, як лиш твоя душа захоче.» І відпустив Давид Авнера й він пішов у мирі.
22 Filius Secheniæ, Semeia : cujus filii Hattus, et Jegaal, et Baria, et Naaria, et Saphat, sex numero.	22 Аж ось прийшли слуги Давида з Йоавом із якогось походу й принесли велику здобич. Авнера ж не було вже в Давида в Хевроні, бо Давид відпустив його, й той пішов собі був у мирі.
23 Filius Naariæ, Elioënai, et Ezechias, et Ezricam, tres.	23 Коли повернувся Йоав із військом, що було при ньому, Йоавові сказали: «Авнер, син Нера, був у царя, та цей відпустив його, й він пішов у мирі.»
24 Filii Elioënai, Oduia, et Eliasub, et Pheleia, et Accub, et Johanan, et Dalaia, et Anani, septem.	24 Тоді Йоав увійшов до царя й каже: «Що ти вчинив? Авнер прийшов до тебе, чому ж ти його відпустив і він пішов?
	25 Чи ти ж не знаєш Авнера, сина Нера? Таж він прийшов був, щоб тебе обманути, щоб спізнати твої виходи й входи і довідатись про все, що дієш!»
	26 І коли Йоав вийшов від Давида, послано гінців за Авнером, і завернули його від Сіра-криниці, а Давид не знав про це.
	27 Як же повернувсь Авнер у Хеврон, Йоав відвів його набік від воріт, наче б із ним поговорити тайно, й тут ударив його в живіт, і він умер за кров Азаела, брата Йоава.
	28 Довідався про це Давид пізніше й мовив: «Невинен я і моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
	29 Нехай вона впаде на голову Йоава й на всю родину його батька! Нехай у домі Йоана не переводяться ніколи такі, що недугують на течиво чи на проказу, ті, що лиш до веретена здатні, що падають від меча або сидять без хліба!»
	30 Йоав і його брат Авішай стратили Авнера за те, що він убив їхнього брата Азаела в бою під Гівеоном.
	31 І повелів Давид Йоавові й усім людям, що були при ньому: «Пороздирайте на собі одежу, підпережіться волосяницями і йдіть перед Авнером, голосивши.» Та й цар Давид ішов за марами позаду.
	32 І як Авнера поховали в Хевроні, плакав цар уголос над гробом Авнера. Та й також увесь народ плакав.
	33 Цар співав таку плачевну пісню над Авнером, кажучи: «Чи то ж смертю безумного мусів Авнер умирати?
	34 Руки тобі не зв’язано, ноги тобі не скуто кайданами. Ти поліг, як полягають від розбишаків!» І плакав за ним увесь народ ще більше.
	35 Ввесь народ, поки був день, прийшов просити Давида, щоб їв щось, та він заклявся: «Хай мені Бог відплатить і гіршим, коли я буду їсти хліб або щось інше перед заходом сонця.»
	36 Довідався про те народ, і воно було йому довподоби, та й усе, що цар чинив, подобалось людям.
	37 Увесь народ і ввесь Ізраїль того дня впевнився, що то не з волі царя вбито Авнера, сина Нера.
	38 Цар сказав своїм слугам: «Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі?
	39 Я нині ще слабий, хоч і помазаний на царя, а ті люди, сини Церуї, сильніші за мене. Нехай Господь відплатить по заслузі тому, хто чинить зло!»