Baruch 4

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 This is the book of the commandments of God, and the law that endureth for ever: all they that keep it shall come to life; but such as leave it shall die.	1 Вона — це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.
2 Turn thee, O Jacob, and take hold of it: walk in the presence of the light thereof, that thou mayest be illuminated.	2 Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла.
3 Give not thine honour to another, nor the things that are profitable unto thee to a strange nation.	3 Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг — народові чужому!
4 O Israel, happy are we: for things that are pleasing to God are made known unto us.	4 Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, — бо те, що вгодне Богові, знане нам!
5 Be of good cheer, my people, the memorial of Israel.	5 Бадьорся, мій народе, пропам’ятко Ізраїлів!
6 Ye were sold to the nations, not for [your] destruction: but because ye moved God to wrath, ye were delivered unto the enemies.	6 Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано.
7 For ye provoked him that made you by sacrificing unto devils, and not to God.	7 Ви бо роздратували того, хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам.
8 Ye have forgotten the everlasting God, that brought you up; and ye have grieved Jerusalem, that nursed you.	8 Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю.
9 For when she saw the wrath of God coming upon you, she said, Hearken, O ye that dwell about Sion: God hath brought upon me great mourning;	9 Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону! Навів Бог на мене великий смуток.
10 For I saw the captivity of my sons and daughters, which the Everlasting brought upon them.	10 Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний.
11 With joy did I nourish them; but sent them away with weeping and mourning.	11 Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком.
12 Let no man rejoice over me, a widow, and forsaken of many, who for the sins of my children am left desolate; because they departed from the law of God.	12 Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма. З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону;
13 They knew not his statutes, nor walked in the ways of his commandments, nor trod in the paths of discipline in his righteousness.	13 про його заповіді знати не хотіли, шляхом його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по його правді.
14 Let them that dwell about Sion come, and remember ye the captivity of my sons and daughters, which the Everlasting hath brought upon them.	14 Хай прийдуть сусідки Сіону! Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний.
15 For he hath brought a nation upon them from far, a shameless nation, and of a strange language, who neither reverenced old man, nor pitied child.	15 Бо він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має;
16 These have carried away the dear beloved children of the widow, and left her that was alone desolate without daughters.	16 який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок.
17 But what can I help you?	17 Як мені допомогти вам?
18 For he that brought these plagues upon you will deliver you from the hands of your enemies.	18 Той, хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших.
19 Go your way, O my children, go your way: for I am left desolate.	19 Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою!
20 I have put off the clothing of peace, and put upon me the sackcloth of my prayer: I will cry unto the Everlasting in my days.	20 Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю; взиватиму до Вічного по всі дні мої.
21 Be of good cheer, O my children, cry unto the Lord, and he will deliver you from the power and hand of the enemies.	21 Бадьортеся, діти, закликайте до Бога! Він визволить вас від насильства, від рук ворожих.
22 For my hope is in the Everlasting, that he will save you; and joy is come unto me from the Holy One, because of the mercy which shall soon come unto you from the Everlasting our Saviour.	22 Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя.
23 For I sent you out with mourning and weeping: but God will give you to me again with joy and gladness for ever.	23 Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди.
24 Like as now the neighbours of Sion have seen your captivity: so shall they see shortly your salvation from our God which shall come upon you with great glory, and brightness of the Everlasting.	24 Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском.
25 My children, suffer patiently the wrath that is come upon you from God: for thine enemy hath persecuted thee; but shortly thou shalt see his destruction, and shalt tread upon his neck.	25 Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога. Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш.
26 My delicate ones have gone rough ways, and were taken away as a flock caught of the enemies.	26 Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає.
27 Be of good comfort, O my children, and cry unto God: for ye shall be remembered of him that brought these things upon you.	27 Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає!
28 For as it was your mind to go astray from God: so, being returned, seek him ten times more.	28 А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте.
29 For he that hath brought these plagues upon you shall bring you everlasting joy with your salvation.	29 Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.»
30 Take a good heart, O Jerusalem: for he that gave thee that name will comfort thee.	30 Бадьорся, Єрусалиме, бо той, хто тобі дав ім’я, тебе потішить.
31 Miserable are they that afflicted thee, and rejoiced at thy fall.	31 Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням!
32 Miserable are the cities which thy children served: miserable is she that received thy sons.	32 Горе містам, яким служили твої діти! Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон!
33 For as she rejoiced at thy ruin, and was glad of thy fall: so shall she be grieved for her own desolation.	33 Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням.
34 For I will take away the rejoicing of her great multitude, and her pride shall be turned into mourning.	34 Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток.
35 For fire shall come upon her from the Everlasting, long to endure; and she shall be inhabited of devils for a great time.	35 Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно.
36 O Jerusalem, look about thee toward the east, and behold the joy that cometh unto thee from God.	36 Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога!
37 Lo, thy sons come, whom thou sentest away, they come gathered together from the east to the west by the word of the Holy One, rejoicing in the glory of God.	37 Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила. Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою.