Матей 18

¹ Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: «Хто найбільший у Небеснім Царстві?»

² Ісус покликав дитину, поставив її серед них —

³ і каже: «Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство.

⁴ Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві.

⁵ Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає.

⁶ А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.

⁷ Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!

⁸ Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.

⁹ І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло.

¹⁰ Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця.

¹¹ Бо Син Чоловічий. прийшов спасти те, що загинуло.

¹² Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, — чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?

¹³ І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали.

¹⁴ Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих.

¹⁵ А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого.

¹⁶ Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків.

¹⁷ І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.

¹⁸ Істинно кажу вам: Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.

¹⁹ Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;

²⁰ бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них.»

²¹ Тут підійшов Петро й каже до нього: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?»

²² Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але — до сімдесяти раз по сім.»

²³ «Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми.

²⁴ Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів.

²⁵ А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати.

²⁶ Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну.

²⁷ І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той.

²⁸ Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен.

²⁹ Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну.

³⁰ Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг.

³¹ Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне.

³² Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав.

³³ Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?

³⁴ І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу.

³⁵ Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.»