Numeri 35

VULGATA	Біблія
1 Hæc quoque locutus est Dominus ad Moysen in campestribus Moab supra Jordanem, contra Jericho :	1 Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону:
2 Præcipe filiis Israël ut dent Levitis de possessionibus suis	2 «Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.
3 urbes ad habitandum, et suburbana earum per circuitum : ut ipsi in oppidis maneant, et suburbana sint pecoribus ac jumentis :	3 Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.
4 quæ a muris civitatum forinsecus, per circuitum, mille passuum spatio tendentur.	4 Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.
5 Contra orientem duo millia erunt cubiti, et contra meridiem similiter erunt duo millia : ad mare quoque, quod respicit ad occidentem, eadem mensura erit, et septentrionalis plaga æquali termino finietur, eruntque urbes in medio, et foris suburbana.	5 Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.
6 De ipsis autem oppidis, quæ Levitis dabitis, sex erunt in fugitivorum auxilia separata, ut fugiat ad ea qui fuderit sanguinem : et exceptis his, alia quadraginta duo oppida,	6 Міста ж, які віддасте левітам, — шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.
7 id est, simul quadraginta octo cum suburbanis suis.	7 Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.
8 Ipsæque urbes, quæ dabuntur de possessionibus filiorum Israël, ab his qui plus habent, plures auferentur : et qui minus, pauciores : singuli juxta mensuram hæreditatis suæ dabunt oppida Levitis.	8 Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше — візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.»
9 Ait Dominus ad Moysen :	9 Господь промовив до Мойсея:
10 Loquere filiis Israël, et dices ad eos : Quando transgressi fueritis Jordanem in terram Chanaan,	10 «Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
11 decernite quæ urbes esse debeant in præsidia fugitivorum, qui nolentes sanguinem fuderint :	11 то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.
12 in quibus cum fuerit profugus, cognatus occisi non poterit eum occidere, donec stet in conspectu multitudinis, et causa illius judicetur.	12 Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.
13 De ipsis autem urbibus, quæ ad fugitivorum subsidia separantur,	13 Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.
14 tres erunt trans Jordanem, et tres in terra Chanaan,	14 Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.
15 tam filiis Israël quam advenis atque peregrinis, ut confugiat ad eas qui nolens sanguinem fuderit.	15 Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.
16 Si quis ferro percusserit, et mortuus fuerit qui percussus est, reus erit homicidii, et ipse morietur.	16 А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
17 Si lapidem jecerit, et ictus occubuerit, similiter punietur.	17 Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
18 Si ligno percussus interierit, percussoris sanguine vindicabitur.	18 Абож коли ударив когось чимсь дерев’яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
19 Propinquus occisi, homicidam interficiet : statim ut apprehenderit eum, interficiet.	19 Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.
20 Si per odium quis hominem impulerit, vel jecerit quippiam in eum per insidias :	20 Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре,
21 aut cum esset inimicus, manu percusserit, et ille mortuus fuerit : percussor homicidii reus erit : cognatus occisi statim ut invenerit eum, jugulabit.	21 або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він — душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.
22 Quod si fortuitu, et absque odio	22 Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне,
23 et inimicitiis quidquam horum fecerit,	23 абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, —
24 et hoc audiente populo fuerit comprobatum, atque inter percussorem et propinquum sanguinis quæstio ventilata :	24 то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,
25 liberabitur innocens de ultoris manu, et reducetur per sententiam in urbem, ad quam confugerat, manebitque ibi, donec sacerdos magnus, qui oleo sancto unctus est, moriatur.	25 і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.
26 Si interfector extra fines urbium, quæ exulibus deputatæ sunt,	26 Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,
27 fuerit inventus, et percussus ab eo qui ultor est sanguinis : absque noxa erit qui eum occiderit.	27 і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб’є його, він не буде винний;
28 Debuerat enim profugus usque ad mortem pontificis in urbe residere. Postquam autem ille obierit, homicida revertetur in terram suam.	28 бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.
29 Hæc sempiterna erunt, et legitima in cunctis habitationibus vestris.	29 Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.
30 Homicida sub testibus punietur : ad unius testimonium nullus condemnabitur.	30 Кожного, хто вб’є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.
31 Non accipietis pretium ab eo qui reus est sanguinis, statim et ipse morietur.	31 Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.
32 Exules et profugi ante mortem pontificis nullo modo in urbes suas reverti poterunt,	32 Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.
33 ne polluatis terram habitationis vestræ, quæ insontium cruore maculatur : nec aliter expiari potest, nisi per ejus sanguinem, qui alterius sanguinem fuderit.	33 Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров’ю того, хто кров пролив.
34 Atque ita emundabitur vestra possessio me commorante vobiscum. Ego enim sum Dominus qui habito inter filios Israël.	34 Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я — Господь, який живу серед синів Ізраїля.»