Esther 11

VULGATA	Біблія
1 Anno quarto regnantibus Ptolemæo et Cleopatra, attulerunt Dosithæus, qui se sacerdotem et Levitici generis ferebat, et Ptolemæus filius ejus, hanc epistolam phurim, quam dixerunt interpretatum esse Lysimachum Ptolemæi filium in Jerusalem.	1 Четвертого року царювання Птолемея та Клеопатри Доситей, що казав про себе, що він священик і левіт, разом із своїм сином Птолемеєм, приніс оцього листа про Пурім, про який вони твердили, письмо, мовляв, правдиве й перекладене Лусімахом, сином Птолемея, з єрусалимської громади.
2 Anno secundo, regnante Artaxerxe maximo, prima die mensis Nisan, vidit somnium Mardochæus filius Jairi, filii Semei, filii Cis, de tribu Benjamin :	2 Другого року царювання Ксеркса Великого, першого Ніссана бачив сон Мардохей, син Яіра, сина Шімеї, сина Кіша, веніяминянин.
3 homo Judæus, qui habitabat in urbe Susis, vir magnus, et inter primos aulæ regiæ.	3 Він був юдей, що жив у місті Сузах і, значний чоловік, служив при царському дворі.
4 Erat autem de eo numero captivorum, quos transtulerat Nabuchodonosor rex Babylonis de Jerusalem cum Jechonia rege Juda.	4 Походив же він з виселенців, що їх виселив був вавилонський цар Навуходоносор з Єрусалиму разом з юдейським царем Єхонією.
5 Et hoc ejus somnium fuit : apparuerunt voces, et tumultus, et tonitrua, et terræmotus, et conturbatio super terram :	5 Ось його сон: крики, гармидер, грім, землетрус, замішання на землі.
6 et ecce duo dracones magni, paratique contra se in prælium.	6 Аж ось два величезні дракони виступили, обидва готові до бою.
7 Ad quorum clamorem cunctæ concitatæ sunt nationes, ut pugnarent contra gentem justorum.	7 І закричали вони страшно, й на крик їхній усі народи приготувались до бою, щоб воювати з народом справедливих.
8 Fuitque dies illa tenebrarum et discriminis, tribulationis et angustiæ, et ingens formido super terram.	8 То був день темноти й пітьми, бо на землю налягли гніт, тиск, поневіряння, жах великий.
9 Conturbataque est gens justorum timentium mala sua, et præparata ad mortem.	9 І ввесь справедливий народ збентежився, боявшись для себе лиха, і був уже готовий на погибель, але кликнув же до Бога,
10 Clamaveruntque ad Deum : et illis vociferantibus, fons parvus creavit in fluvium maximum, et in aquas plurimas redundavit.	10 і на його заклик — немов би з маленького джерела зробилась ріка велика, повна води.
11 Lux et sol ortus est, et humiles exaltati sunt, et devoraverunt inclytos.	11 Світло й сонце зійшли знову, і смиренні піднялись та з’їли значних.
12 Quod cum vidisset Mardochæus, et surrexisset de strato, cogitabat quid Deus facere vellet : et fixum habebat in animo, scire cupiens quid significaret somnium.	12 Збудившись Мардохей, що бачив той сон і те, що Бог ухвалив учинити, беріг його добре в своєму серці й всяким способом, аж до наступної ночі, хотів дізнатися, що він означає.