1 Samuel 24

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 When Saul returned from following the Philistines, he was told, "Behold, David is in the wilderness of En-gedi."	1 Вийшов Давид звідти й перебував у неприступних місцях Ен-Геді.
2 Then Saul took three thousand chosen men out of all Israel, and went to seek David and his men in front of the Wildgoats' Rocks.	2 Якже Саул повернувся з гонитви за філістимлянами, йому донесли: он Давид у пустині Ен-Геді.
3 And he came to the sheepfolds by the way, where there was a cave; and Saul went in to relieve himself. Now David and his men were sitting in the innermost parts of the cave.	3 Взяв тоді Саул три тисячі чоловік, вибраних з усього Ізраїля, й пустивсь шукати Давида та його людей на Скелях Диких Кіз.
4 And the men of David said to him, "Here is the day of which the LORD said to you, Behold, I will give your enemy into your hand, and you shall do to him as it shall seem good to you.'" Then David arose and stealthily cut off the skirt of Saul's robe.	4 Прийшов він до кошар, що були при дорозі; а була там печера, й Саул увійшов до неї покрити собі ноги, тим часом як Давид із своїми людьми сиділи в глибині печери.
5 And afterward David's heart smote him, because he had cut off Saul's skirt.	5 Кажуть люди Давидові до нього: «Оце той день, що про нього казав тобі Господь: Ось я даю твого ворога тобі в руки: роби з ним, що тобі довподоби.» Устав Давид і крадькома відтяв кусень поли верхньої одежі в Саула.
6 He said to his men, "The LORD forbid that I should do this thing to my lord, the LORD's anointed, to put forth my hand against him, seeing he is the LORD's anointed."	6 Та потім заворушилось у Давида сумління, що він відтяв кусень поли одежі в Саула,
7 So David persuaded his men with these words, and did not permit them to attack Saul. And Saul rose up and left the cave, and went upon his way.	7 і він сказав своїм людям: «Нехай Господь мене боронить, щоб я чинив так з моїм паном, з Господнім помазаником, щоб накладав на нього руку: таж він помазаник Господній!»
8 Afterward David also arose, and went out of the cave, and called after Saul, "My lord the king!" And when Saul looked behind him, David bowed with his face to the earth, and did obeisance.	8 І перемовив Давид своїх людей тими словами й не дозволив їм накинутися на Саула. І встав Саул і пішов далі дорогою своєю.
9 And David said to Saul, "Why do you listen to the words of men who say, Behold, David seeks your hurt?	9 Потім встав і Давид, вийшов з печери та й закричав услід Саулові: «Пане мій, царю!» Коли ж озирнувся Саул позад, Давид припав лицем до землі й вклонився.
10 Lo, this day your eyes have seen how the LORD gave you today into my hand in the cave; and some bade me kill you, but I spared you. I said, I will not put forth my hand against my lord; for he is the LORD's anointed.'	10 І каже Давид до Саула: «Чому ти слухаєш людського наговору, мовляв, Давид хоче тобі лиха?
11 See, my father, see the skirt of your robe in my hand; for by the fact that I cut off the skirt of your robe, and did not kill you, you may know and see that there is no wrong or treason in my hands. I have not sinned against you, though you hunt my life to take it.	11 Дивися, ось сьогодні ти бачив власними очима, як Господь тебе видав у мої руки в печері, а мені радили тебе вбити, та я ощадив тебе й сказав собі: Не зніму руки на мого пана, бо він помазаник Господній.
12 May the LORD judge between me and you, may the LORD avenge me upon you; but my hand shall not be against you.	12 Отче мій! Глянь, подивися: ось у мене в руці кусень поли твоєї верхньої одежі. І коли я міг відтяти кусень поли твоєї верхньої одежі й не вбив тебе, то затям добре, що я не мислю тобі зла, ані зради, й що я нічим не провинився супроти тебе, а ти так і чигаєш, щоб погубити мою душу.
13 As the proverb of the ancients says, Out of the wicked comes forth wickedness'; but my hand shall not be against you.	13 Нехай Господь розсудить між мною і тобою! Нехай Господь за мене помститься на тобі, але моя рука не здійметься на тебе!
14 After whom has the king of Israel come out? After whom do you pursue? After a dead dog! After a flea!	14 Як старовинна приповідка каже: Від злих виходить злодіяння, але моя рука не здійметься на тебе!
15 May the LORD therefore be judge, and give sentence between me and you, and see to it, and plead my cause, and deliver me from your hand."	15 Проти кого вийшов ізраїльський цар? Кого переслідуєш? Здохлу собаку, одну блоху?
16 When David had finished speaking these words to Saul, Saul said, "Is this your voice, my son David?" And Saul lifted up his voice and wept.	16 Нехай Господь буде суддею, нехай розсудить між мною та тобою, нехай розгляне й оборонить мою справу й визволить мене з руки твоєї.»
17 He said to David, "You are more righteous than I; for you have repaid me good, whereas I have repaid you evil.	17 Якже Давид скінчив ці слова до Саула, цей промовив: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» Та й заплакав Саул уголос.
18 And you have declared this day how you have dealt well with me, in that you did not kill me when the LORD put me into your hands.	18 І каже до Давида: «Ти справедливіший від мене, бо ти чинив мені добро, я ж відплатив тобі лихом.
19 For if a man finds his enemy, will he let him go away safe? So may the LORD reward you with good for what you have done to me this day.	19 Ти виявив сьогодні незвичайну доброзичливість у тому, що був учинив для мене, бо хоч Господь видав мене був у твої руки, ти мене не вбив.
20 And now, behold, I know that you shall surely be king, and that the kingdom of Israel shall be established in your hand.	20 Чи чувано, щоб хтось, зустрівши свого ворога, пустив його спокійно дорогою своєю? Нехай Господь тобі відплатить те добро, що ти зробив мені сьогодні.
21 Swear to me therefore by the LORD that you will not cut off my descendants after me, and that you will not destroy my name out of my father's house."	21 Я оце знаю певно, що ти таки будеш царем і що царська влада над Ізраїлем у твоїй руці укріпиться.
22 And David swore this to Saul. Then Saul went home; but David and his men went up to the stronghold.	22 Заприсягни ж мені Господом, що ти не вигубиш мого потомства після мене і не згладиш мого ймення з дому мого батька.»
	23 Давид поклявсь Саулові в тому. Тоді Саул пішов додому, а Давид зо своїми людьми знову зійшов на неприступне місце.