2 Maccabees 12

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 When this agreement had been reached, Lysias returned to the king, and the Jews went about their farming.	1 Після укладення цих договорів Лісій виправився до царя, і юдеї взялися знову до хліборобства.
2 But some of the governors in various places, Timothy and Apollonius the son of Gennaeus, as well as Hieronymus and Demophon, and in addition to these Nicanor the governor of Cyprus, would not let them live quietly and in peace.	2 Та деякі з начальників країни, як от Тимотей, Аполлоній, син Геннея, Єронім та Демофон, до яких пристав ще Ніканор, начальник кіпріотів, не давали їм спокою, ані мирного життя.
3 And some men of Joppa did so ungodly a deed as this: they invited the Jews who lived among them to embark, with their wives and children, on boats which they had provided, as though there were no ill will to the Jews;	3 Мешканці Яффи вчинили ось який страшний злочин: вони запросили юдеїв, які жили з ними, ввійти разом з жінками й дітьми до човнів, що їх приготували так, немов би нічого злого не задумували;
4 and this was done by public vote of the city. And when they accepted, because they wished to live peaceably and suspected nothing, the men of Joppa took them out to sea and drowned them, not less than two hundred.	4 а це ухвалило все місто. І коли ті — як люди, що бажають жити в мирі й ніякої підозри не мають, — на це погодилися, мешканці Яффи вивезли їх у море і втопили, а було їх принаймні 200.
5 When Judas heard of the cruelty visited on his countrymen, he gave orders to his men	5 Коли ж про ту жорстокість супроти земляків довідавсь Юда, оповів він про неї тим мужам, які були при ньому.
6 and, calling upon God the righteous Judge, attacked the murderers of his brethren. He set fire to the harbor by night, and burned the boats, and massacred those who had taken refuge there.	6 Тож він, візвавши до Бога, справедливого Судді, виправився проти душогубців своїх братів, підпалив уночі пристань, спалив човни, а тих, що туди повтікали, стяв мечем.
7 Then, because the city's gates were closed, he withdrew, intending to come again and root out the whole community of Joppa.	7 А що кріпость була замкнена, він рушив далі, та думав ще раз повернутись і вирізати всіх мешканців Яффи;
8 But learning that the men in Jamnia meant in the same way to wipe out the Jews who were living among them,	8 але довідавшися, що й мешканці Ямнії хочуть те саме зробити з юдеями, які жили з ними,
9 he attacked the people of Jamnia by night and set fire to the harbor and the fleet, so that the glow of the light was seen in Jerusalem, thirty miles distant.	9 напав на них уночі, спалив пристань з кораблями, так що заграву від пожежі видно було в Єрусалимі, на 240 стадій.
10 When they had gone more than a mile from there, on their march against Timothy, not less than five thousand Arabs with five hundred horsemen attacked them.	10 А коли вони віддалилися звідтіля на 9 стадій і звернулися проти Тимотея, тоді напали на Юду араби числом не менш як 5000 піхотинців і 500 комонних.
11 After a hard fight Judas and his men won the victory, by the help of God. The defeated nomads besought Judas to grant them pledges of friendship, promising to give him cattle and to help his people in all other ways.	11 Битва зав’язалася запекла, але завдяки Божій допомозі ті, що були при Юді, перемогли, і розгромлені кочовики попросили в Юди миру та обіцяли дати скот і допомогти їм в інших справах.
12 Judas, thinking that they might really be useful in many ways, agreed to make peace with them; and after receiving his pledges they departed to their tents.	12 Юда зрозумів, що вони справді могли багато в чому бути йому корисними, тим то й згодивсь укласти з ними мир; і як мир укладено, розійшлись вони по шатрах.
13 He also attacked a certain city which was strongly fortified with earthworks and walls, and inhabited by all sorts of Gentiles. Its name was Caspin.	13 Напав Юда й на одне місто, що звалося Каспін і було укріплене валами та обведене довкруги мурами, а заселював його мішаний народ.
14 And those who were within, relying on the strength of the walls and on their supply of provisions, behaved most insolently toward Judas and his men, railing at them and even blaspheming and saying unholy things.	14 Ті, що були в ньому, звірившись на силу мурів і добрий запас харчів, обходилися згорда з людьми Юди, ганьбили їх та ображали негожими словами.
15 But Judas and his men, calling upon the great Sovereign of the world, who without battering-rams or engines of war overthrew Jericho in the days of Joshua, rushed furiously upon the walls.	15 А ті, що були при Юді, візвавши до великого Володаря всесвіту, який за часів Ісуса без таранів, без військових машин повалив Єрихон, накинулися на мур, неначе леви,
16 They took the city by the will of God, and slaughtered untold numbers, so that the adjoining lake, a quarter of a mile wide, appeared to be running over with blood.	16 і, захопивши місто, — така вже на те воля Божа, — вчинили неймовірну різанину, так що ставок поблизу, який був 2 стадії завширшки, здавався повним крови, що туди стекла.
17 When they had gone ninety-five miles from there, they came to Charax, to the Jews who are called Toubiani.	17 Відійшовши звідтіля на 750 стадій, вони прибули в Харак до юдеїв, що звуться тувіянами.
18 They did not find Timothy in that region, for he had by then departed from the region without accomplishing anything, though in one place he had left a very strong garrison.	18 Однак, не застали в тих краях Тимотея, який відійшов звідтіля, не заподіявши нічого, а тільки лишив в одному місці сильну залогу.
19 Dositheus and Sosipater, who were captains under Maccabeus, marched out and destroyed those whom Timothy had left in the stronghold, more than ten thousand men.	19 Доситей і Сосипатр, старшини Макавея, виступили й убили понад 10 000 із тих, що їх Тимотей лишив там.
20 But Maccabeus arranged his army in divisions, set men in command of the divisions, and hastened after Timothy, who had with him a hundred and twenty thousand infantry and two thousand five hundred cavalry.	20 Макавей же розділив своє військо на загони, поставив на чолі кожного загону старшин і рушив проти Тимотея, який мав при собі 120 000 піхотинців і 2500 комонних.
21 When Timothy learned of the approach of Judas, he sent off the women and the children and also the baggage to a place called Carnaim; for that place was hard to besiege and difficult of access because of the narrowness of all the approaches.	21 Довідавшись про наступ Юди, Тимотей вислав наперед жінок, дітей і решту клунків, у місце, що зветься Карніон, бо воно було нездобутним і неприступним завдяки вузьким просмикам навколо.
22 But when Judas' first division appeared, terror and fear came over the enemy at the manifestation to them of him who sees all things; and they rushed off in flight and were swept on, this way and that, so that often they were injured by their own men and pierced by the points of their swords.	22 Коли з’явився перший загін Юди, ворога огорнув страх; його налякала й поява того, хто все бачить, тож він і кинувся врозтіч хто куди; і вони самі раз-у-раз нищили своїх і кололи одні одних власними мечами.
23 And Judas pressed the pursuit with the utmost vigor, putting the sinners to the sword, and destroyed as many as thirty thousand men.	23 А Юда завзято гнався за ними й вигубив близько 30 000 тих злочинників.
24 Timothy himself fell into the hands of Dositheus and Sosipater and their men. With great guile he besought them to let him go in safety, because he held the parents of most of them and the brothers of some and no consideration would be shown them.	24 Сам Тимотей потрапив у руки Доситея і Сосипатра; та він підступно просив їх, щоб випустили його живим, бо він, мовляв, мав у себе багато їхніх батьків та братів, і з ними могло б статися якесь лихо.
25 And when with many words he had confirmed his solemn promise to restore them unharmed, they let him go, for the sake of saving their brethren.	25 І коли він урочисто їх запевнив, що відішле тих, кого мав у себе живими й здоровими, вони випустили його на волю, щоб спасти своїх братів.
26 Then Judas marched against Carnaim and the temple of Atargatis, and slaughtered twenty-five thousand people.	26 Потім Юда виступив на Карніон та на Атергатіон і вбив 25 000,
27 After the rout and destruction of these, he marched also against Ephron, a fortified city where Lysias dwelt with multitudes of people of all nationalities. Stalwart young men took their stand before the walls and made a vigorous defense; and great stores of war engines and missiles were there.	27 а після того розгрому та різанини рушив також на Ефрон, сильне місто, де жив Лісій з людьми всякого роду. Декілька дужих юнаків вишикувались перед мурами й захищали їх відважно, а всередині містились великі запаси воєнних машин і метальні знаряддя.
28 But the Jews called upon the Sovereign who with power shatters the might of his enemies, and they got the city into their hands, and killed as many as twenty-five thousand of those who were within it.	28 Та юдеї, візвавши до Володаря, який своєю могутністю розбиває ворожі сили, здобули місто, а тих, що в ньому були, вбили — близько 25 000.
29 Setting out from there, they hastened to Scythopolis, which is seventy-five miles from Jerusalem.	29 Звідтіля вони рушили на Скитополь, який лежав 600 стадій від Єрусалиму.
30 But when the Jews who dwelt there bore witness to the good will which the people of Scythopolis had shown them and their kind treatment of them in times of misfortune,	30 Але що юдеї, які там перебували, засвідчили, мовляв, мешканці Скитополю були до них сердечні та в лиху годину помагали,
31 they thanked them and exhorted them to be well disposed to their race in the future also. Then they went up to Jerusalem, as the feast of weeks was close at hand.	31 то Юда з вояками подякував їм, попросив їх, щоб і на майбутнє були доброзичливі супроти його народу, і прибув у Єрусалим перед самим святом Седмиць.
32 After the feast called Pentecost, they hastened against Gorgias, the governor of Idumea.	32 А після свята, що зветься П’ятидесятницею, вони виправились на Горгія, правителя Ідумеї.
33 And he came out with three thousand infantry and four hundred cavalry.	33 Він же виступив з 3000 піхотинців і 400 комонних,
34 When they joined battle, it happened that a few of the Jews fell.	34 що нав’язали битву, в якій полягли деякі з юдеїв.
35 But a certain Dositheus, one of Bacenor's men, who was on horseback and was a strong man, caught hold of Gorgias, and grasping his cloak was dragging him off by main strength, wishing to take the accursed man alive, when one of the Thracian horsemen bore down upon him and cut off his arm; so Gorgias escaped and reached Marisa.	35 Один собі Доситей, відважний вершник відділу Бакенора, притримав Горгія і, вхопивши за плащ, тягнув його дедалі дужче, щоб узяти, злочинця, живцем. Та налетів один із тракійських вершників на Доситея і відтяв йому рамено, а Горгій утік у Марісу.
36 As Esdris and his men had been fighting for a long time and were weary, Judas called upon the Lord to show himself their ally and leader in the battle.	36 Тоді, як воїни Ездрія, що билися вже довго, потомились, Юда візвав до Господа, щоб з’явивсь йому союзником і провідником у битві.
37 In the language of their fathers he raised the battle cry, with hymns; then he charged against Gorgias' men when they were not expecting it, and put them to flight.	37 Заспівав він на ввесь голос батьківською мовою воєнну пісню, кинувся зненацька на вояків Горгія і примусив їх до втечі.
38 Then Judas assembled his army and went to the city of Adullam. As the seventh day was coming on, they purified themselves according to the custom, and they kept the sabbath there.	38 Далі Юда зібрав своє військо й прийшов у місто Оддолам; а коли настав сьомий день, вони, за звичаєм, очистились і провели там суботу.
39 On the next day, as by that time it had become necessary, Judas and his men went to take up the bodies of the fallen and to bring them back to lie with their kinsmen in the sepulchres of their fathers.	39 Наступного дня вояки Юди прийшли, — саме тоді була на це крайня пора, — щоб зібрати трупи поляглих і поховати їх у батьківських гробах разом з родичами.
40 Then under the tunic of every one of the dead they found sacred tokens of the idols of Jamnia, which the law forbids the Jews to wear. And it became clear to all that this was why these men had fallen.	40 Вони знайшли тоді під тунікою в кожного з померлих дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були юдеям заборонені законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли.
41 So they all blessed the ways of the Lord, the righteous Judge, who reveals the things that are hidden;	41 В той час усі благословили Господа, справедливого Суддю, який чинить скрите явним;
42 and they turned to prayer, beseeching that the sin which had been committed might be wholly blotted out. And the noble Judas exhorted the people to keep themselves free from sin, for they had seen with their own eyes what had happened because of the sin of those who had fallen.	42 і почали вони молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито. Юда ж, шляхетний муж, умовив вояків берегти себе чистими від усякого гріха, не пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха поляглих.
43 He also took up a collection, man by man, to the amount of two thousand drachmas of silver, and sent it to Jerusalem to provide for a sin offering. In doing this he acted very well and honorably, taking account of the resurrection.	43 Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, —
44 For if he were not expecting that those who had fallen would rise again, it would have been superfluous and foolish to pray for the dead.	44 бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих.
45 But if he was looking to the splendid reward that is laid up for those who fall asleep in godliness, it was a holy and pious thought. Therefore he made atonement for the dead, that they might be delivered from their sin.	45 При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, — що за свята й благочестива думка! —
	46 Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха.