Romans 9

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 I am speaking the truth in Christ; I am not lying. My conscience offers testimony to me in the Holy Spirit,	1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2 because the sadness within me is great, and there is a continuous sorrow in my heart.	2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3 For I was desiring that I myself might be anathemized from Christ, for the sake of my brothers, who are my kinsmen according to the flesh.	3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4 These are the Israelites, to whom belongs adoption as sons, and the glory and the testament, and the giving and following of the law, and the promises.	4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5 Theirs are the fathers, and from them, according to the flesh, is the Christ, who is over all things, blessed God, for all eternity. Amen.	5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
6 But it is not that the Word of God has perished. For not all those who are Israelites are of Israel.	6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
7 And not all sons are the offspring of Abraham: “For your offspring will be invoked in Isaac.”	7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8 In other words, those who are the sons of God are not those who are sons of the flesh, but those who are sons of the Promise; these are considered to be the offspring.	8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9 For the word of promise is this: “I will return at the proper time. And there shall be a son for Sarah.”	9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
10 And she was not alone. For Rebecca also, having conceived by Isaac our father, from one act,	10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11 when the children had not yet been born, and had not yet done anything good or bad (such that the purpose of God might be based on their choice),	11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
12 and not because of deeds, but because of a calling, it was said to her: “The elder shall serve the younger.”	12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
13 So also it was written: “I have loved Jacob, but I have hated Esau.”	13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
14 What should we say next? Is there unfairness with God? Let it not be so!	14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 For to Moses he says: “I will pity whomever I pity. And I will offer mercy to whomever I will pity.”	15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
16 Therefore, it is not based on those who choose, nor on those who excel, but on God who takes pity.	16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17 For Scripture says to the Pharaoh: “I have raised you up for this purpose, so that I may reveal my power by you, and so that my name may be announced to all the earth.”	17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»
18 Therefore, he takes pity on whomever he wills, and he hardens whomever he wills.	18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19 And so, you would say to me: “Then why does he still find fault? For who can resist his will?”	19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
20 O man, who are you to question God? How can the thing that has been formed say to the One who formed him: “Why have you made me this way?”	20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21 And does not the potter have the authority over the clay to make, from the same material, indeed, one vessel unto honor, yet truly another unto disgrace?	21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 What if God, wanting to reveal his wrath and to make his power known, endured, with much patience, vessels deserving wrath, fit to be destroyed,	22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23 so that he might reveal the wealth of his glory, within these vessels of mercy, which he has prepared unto glory?	23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24 And so it is with those of us whom he has also called, not only from among the Jews, but even from among the Gentiles,	24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
25 just as he says in Hosea: “I will call those who were not my people, ‘my people,’ and she who was not beloved, ‘beloved,’ and she who had not obtained mercy, ‘one who has obtained mercy.’	25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
26 And this shall be: in the place where it was said to them, ‘You are not my people,’ there they shall be called the sons of the living God.”	26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
27 And Isaiah cried out on behalf of Israel: “When the number of the sons of Israel is like the sand of the sea, a remnant shall be saved.	27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28 For he shall complete his word, while abbreviating it out of equity. For the Lord shall accomplish a brief word upon the earth.”	28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29 And it is just as Isaiah predicted: “Unless the Lord of hosts had bequeathed offspring, we would have become like Sodom, and we would have been made similar to Gomorrah.”	29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
30 What should we say next? That the Gentiles who did not follow justice have attained justice, even the justice that is of faith.	30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31 Yet truly, Israel, though following the law of justice, has not arrived at the law of justice.	31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32 Why is this? Because they did not seek it from faith, but as if it were from works. For they stumbled over a stumbling block,	32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33 just as it was written: “Behold, I am placing a stumbling block in Zion, and a rock of scandal. But whoever believes in him shall not be confounded.”	33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»