Luke 19

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And having entered, he walked through Jericho.	1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).
2 And behold, there was a man named Zacchaeus. And he was the leader of the tax collectors, and he was wealthy.	2 А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий.
3 And he sought to see Jesus, to see who he was. But he was unable to do so, because of the crowd, for he was small in stature.	3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
4 And running ahead, he climbed up a sycamore tree, so that he might see him. For he was to pass near there.	4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
5 And when he had arrived at the place, Jesus looked up and saw him, and he said to him: “Zacchaeus, hurry down. For today, I should lodge in your house.”	5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.»
6 And hurrying, he came down, and he received him joyfully.	6 І зліз той швидко і прийняв його радо.
7 And when they all saw this, they murmured, saying that he had turned aside to a sinful man.	7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали «До чоловіка грішника зайшов у гостину.»
8 But Zacchaeus, standing still, said to the Lord: “Behold, Lord, one half of my goods I give to the poor. And if I have cheated anyone in any matter, I will repay him fourfold.”	8 А Закхей устав і до Господа промовив «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.»
9 Jesus said to him: “Today, salvation has come to this house; because of this, he too is a son of Abraham.	9 Ісус сказав до нього «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
10 For the Son of man has come to seek and to save what had been lost.”	10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.»
11 As they were listening to these things, continuing on, he spoke a parable, because he was nearing Jerusalem, and because they guessed that the kingdom of God might be manifested without delay.	11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з’явитись.
12 Therefore, he said: “A certain man of nobility traveled to a far away region, to receive for himself a kingdom, and to return.	12 Отож, він мовив «Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13 And calling his ten servants, he gave them ten pounds, and he said to them: ‘Do business until I return.’	13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них Промишляйте ними, поки я повернуся.
14 But his citizens hated him. And so they sent a delegation after him, saying, ‘We do not want this one to reign over us.’	14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15 And it happened that he returned, having received the kingdom. And he ordered the servants, to whom he had given the money, to be called so that he would know how much each one had earned by doing business.	15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16 Now the first approached, saying: ‘Lord, your one pound has earned ten pounds.’	16 Перший прийшов і каже Пане, міна твоя придбала інших десять.
17 And he said to him: ‘Well done, good servant. Since you have been faithful in a small matter, you will hold authority over ten cities.’	17 Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18 And the second came, saying: ‘Lord, your one pound has earned five pounds.’	18 І прийшов другий і каже Пане, міна твоя, принесла п’ять мін.
19 And he said to him, ‘And so, you shall be over five cities.’	19 Він сказав і цьому Ти теж будь над п’ятьма містами.
20 And another approached, saying: ‘Lord, behold your one pound, which I kept stored in a cloth.	20 Прийшов ще інший й каже Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21 For I feared you, because you are an austere man. You take up what you did not lay down, and you reap what you did not sow.’	21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22 He said to him: ‘By your own mouth, do I judge you, O wicked servant. You knew that I am an austere man, taking up what I did not lay down, and reaping what I did not sow.	22 А пан до нього й каже З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 And so, why did you not give my money to the bank, so that, upon my return, I might have withdrawn it with interest?’	23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24 And he said to the bystanders, ‘Take the pound away from him, and give it to him who has ten pounds.’	24 І він сказав тим, що там стояли Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25 And they said to him, ‘Lord, he has ten pounds.’	25 Пане! — сказали йому, — він має вже десять!
26 So then, I say to you, that to all who have, it shall be given, and he will have in abundance. And from him who does not have, even what he has will be taken from him.	26 Кажу вам Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27 ‘Yet truly, as for those enemies of mine, who did not want me to reign over them, bring them here, and put them to death before me.’ ”
28 And having said these things, he went ahead, ascending to Jerusalem.	28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
29 And it happened that, when he had drawn near to Bethphage and Bethania, to the mount which is called Olivet, he sent two of his disciples,	29 І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
30 saying: “Go into the town which is opposite you. Upon entering it, you will find the colt of a donkey, tied, on which no man has ever sat. Untie it, and lead it here.	30 кажучи «Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть.
31 And if anyone will ask you, ‘Why are you untying it?’ you shall say this to him: ‘Because the Lord has requested its service.’ ”	31 Коли ж вас хтось спитає Навіщо відв’язуєте — ви скажете Господь його потребує.»
32 And those who were sent went out, and they found the colt standing, just as he told them.	32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
33 Then, as they were untying the colt, its owners said to them, “Why are you untying the colt?”	33 Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх «Навіщо відв’язуєте осля»
34 So they said, “Because the Lord has need of it.”	34 Ті відповіли «Господь його потребує».
35 And they led it to Jesus. And casting their garments on the colt, they helped Jesus onto it.	35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
36 Then, as he was traveling, they were laying down their garments along the way.	36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
37 And when he was now drawing near to the descent of Mount Olivet, the entire crowd of his disciples began to praise God joyfully, with a loud voice, over all the powerful works which they had seen,	37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
38 saying: “Blessed is the king who has arrived in the name of the Lord! Peace in heaven and glory on high!”	38 кажучи «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!»
39 And certain Pharisees within the crowd said to him, “Teacher, rebuke your disciples.”	39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому «Учителю, заборони твоїм учням.»
40 And he said to them, “I tell you, that if these will keep silent, the stones themselves will cry out.”	40 Він же відповів «Кажу вам Коли оці замовчать, кричатиме каміння.»
41 And when he drew near, seeing the city, he wept over it, saying:	41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
42 “If only you had known, indeed even in this your day, which things are for your peace. But now they are hidden from your eyes.	42 кажучи «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
43 For the days will overtake you. And your enemies will encircle you with a valley. And they will surround you and hem you in on every side.	43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
44 And they will knock you down to the ground, with your sons who are in you. And they will not leave stone upon stone within you, because you did not recognize the time of your visitation.”	44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.»
45 And entering into the temple, he began to cast out those who sold in it, and those who bought,	45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
46 saying to them: “It is written: ‘My house is a house of prayer.’ But you have made it into a den of robbers.”	46 кажучи до них: «Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.»
47 And he was teaching in the temple daily. And the leaders of the priests, and the scribes, and the leaders of the people were seeking to destroy him.	47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
48 But they could not find what to do to him. For all the people were listening to him attentively.	48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.