1 Samuel 1

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 There was a certain man from Rama-thaim, Elkanah by name, a Zuphite from the hill country of Ephraim. He was the son of Jeroham, son of Elihu, son of Tohu, son of Zuph, an Ephraimite.	1 Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім’я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія.
2 He had two wives, one named Hannah, the other Peninnah; Peninnah had children, but Hannah was childless.	2 Було в нього дві жінки: одна на ім’я Анна, а друга — Пенінна. У Пенінни були діти, в Анни дітей не було.
3 This man regularly went on pilgrimage from his city to worship the LORD of hosts and to sacrifice to him at Shiloh, where the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were ministering as priests of the LORD.	3 Щороку чоловік той ходив із свого міста поклонитися й принести жертву Господеві сил у Шіло, де були два сини Елі, Хофні та Пінхас, священики Господні.
4 When the day came for Elkanah to offer sacrifice, he used to give a portion each to his wife Peninnah and to all her sons and daughters,	4 Коли надходив День, і Елкана звичайно приносив жертву, він давав Пенінні, своїй жінці, й усім її синам та дочкам по частці.
5 but a double portion to Hannah because he loved her, though the LORD had made her barren.	5 Анні ж давав тільки одну частку, хоч і любив її, дарма, що Господь замкнув її лоно.
6 Her rival, to upset her, turned it into a constant reproach to her that the LORD had left her barren.	6 А тут ще й суперниця її гірко їй допікала з-за її недолі, тому що Господь замкнув її лоно.
7 This went on year after year; each time they made their pilgrimage to the sanctuary of the LORD, Peninnah would approach her, and Hannah would weep and refuse to eat.	7 Отак воно рік у рік бувало, щоразу як вони ходили до Господнього дому; Пенінна завдавала жалю Анні, а Анна плакала й не їла.
8 Her husband Elkanah used to ask her: "Hannah, why do you weep, and why do you refuse to eat? Why do you grieve? Am I not more to you than ten sons?"	8 Раз якось Елкана, її чоловік, сказав до неї: «Чого ти, Анно, плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий від десятьох синів?»
9 Hannah rose after one such meal at Shiloh, and presented herself before the LORD; at the time, Eli the priest was sitting on a chair near the doorpost of the LORD'S temple.	9 Раз, як вони в Шіло наїлися та напилися, Анна підвелась і стала перед Господом; Елі ж священик сидів саме на ослоні біля дверей Господньої святині.
10 In her bitterness she prayed to the LORD, weeping copiously,	10 В своїй журбі вона молилась до Господа й плакала гірко.
11 and she made a vow, promising: "O LORD of hosts, if you look with pity on the misery of your handmaid, if you remember me and do not forget me, if you give your handmaid a male child, I will give him to the LORD for as long as he lives; neither wine nor liquor shall he drink, and no razor shall ever touch his head."	11 І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп’ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»
12 As she remained long at prayer before the LORD, Eli watched her mouth,	12 І от як вона довго перед Господом молилась, Елі стежив увесь час за її устами.
13 for Hannah was praying silently; though her lips were moving, her voice could not be heard. Eli, thinking her drunk,	13 Анна говорила тихцем, тільки ворушилися губи в неї, а голосу її не було чути; тож Елі думав, що вона п’яна.
14 said to her, "How long will you make a drunken show of yourself? Sober up from your wine!"	14 І сказав до неї: «Докіль ти будеш п’яною? Піди та витверезися!»
15 "It isn't that, my lord," Hannah answered. "I am an unhappy woman. I have had neither wine nor liquor; I was only pouring out my troubles to the LORD.	15 А Анна відповіла, кажучи: «О ні, мій Пане! Я — бідна жінка в смутку: ані вина, ані наливки я не пила; я мою душу виливаю перед Господом.
16 Do not think your handmaid a ne'er-do-well; my prayer has been prompted by my deep sorrow and misery."	16 Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.»
17 Eli said, "Go in peace, and may the God of Israel grant you what you have asked of him."	17 Тоді Елі відповів їй: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що його благала.»
18 She replied, "Think kindly of your maidservant," and left. She went to her quarters, ate and drank with her husband, and no longer appeared downcast.	18 Вона ж сказала: «Дозволь своїй рабині знайти ласку в твоїх очах!» І пішла собі жінка й їла, й лице в неї не було таке, як перше.
19 Early the next morning they worshiped before the LORD, and then returned to their home in Ramah. When Elkanah had relations with his wife Hannah, the LORD remembered her.	19 Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, й Господь згадав про неї,
20 She conceived, and at the end of her term bore a son whom she called Samuel, since she had asked the LORD for him.	20 і Анна, зачавши, у свій час породила сина й назвала його ім’ям Самуїл, бо, мовляла, — я його випросила в Господа.
21 The next time her husband Elkanah was going up with the rest of his household to offer the customary sacrifice to the LORD and to fulfill his vows,	21 Раз, коли чоловік Елкана рушив з усією своєю родиною, щоб принести Господеві щорічну жертву й виконати обіт,
22 Hannah did not go, explaining to her husband, "Once the child is weaned, I will take him to appear before the LORD and to remain there forever; I will offer him as a perpetual nazirite."	22 Анна не пішла, кажучи своєму чоловікові: «Не піду, покіль не відлучиться хлопець; тоді я приведу його, й він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди.»
23 Her husband Elkanah answered her: "Do what you think best; wait until you have weaned him. Only, may the LORD bring your resolve to fulfillment!" And so she remained at home and nursed her son until she had weaned him.	23 Елкана ж, її чоловік, мовив до неї: «Роби, як знаєш. Сиди дома, аж поки його не відлучиш. Дай тільки Господи, щоб справдилось твоє слово!» От і зісталась жінка й годувала сина, докіль не відлучила.
24 Once he was weaned, she brought him up with her, along with a three-year-old bull, an ephah of flour, and a skin of wine, and presented him at the temple of the LORD in Shiloh.	24 А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.
25 After the boy's father had sacrificed the young bull, Hannah, his mother, approached Eli	25 Бичка заколено, а мати привела хлопця до Елі,
26 and said: "Pardon, my lord! As you live my lord, I am the woman who stood near you here, praying to the LORD.	26 і сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа.
27 I prayed for this child, and the LORD granted my request.	27 Про це хлоп’ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в нього.
28 Now I, in turn, give him to the LORD; as long as he lives, he shall be dedicated to the LORD." She left him there;	28 За те ж я й віддаю його Господеві: по ввесь свій вік буде відданий Господеві!» І зоставила його там Господеві.