І Корінтян 15

¹ Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.

² Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо

³ Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;

⁴ що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;

⁵ що з’явився Кифі, потім дванадцятьом;

⁶ опісля ж з’явився він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.

⁷ Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам.

⁸ А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явивсь і мені;

⁹ бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.

¹⁰ Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.

¹¹ Чи то я, отже, чи то вони, — так ми проповідуємо, і так ви увірували.

¹² Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?

¹³ Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

¹⁴ А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.

¹⁵ І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.

¹⁶ Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.

¹⁷ А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших;

¹⁸ отже, ті, що й померли у Христі, загинули.

¹⁹ Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми — найнещасніші з усіх людей.

²⁰ Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.

²¹ Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.

²² Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.

²³ І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час його приходу.

²⁴ Потім кінець, — коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.

²⁵ Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.

²⁶ Знищений буде останній ворог — смерть;

²⁷ бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.

²⁸ Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.

²⁹ Коли ні, — то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?

³⁰ Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?

³¹ Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати — це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.

³² І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, — їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.

³³ Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.

³⁴ Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.

³⁶ Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»

³⁶ Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.

³⁷ І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.

³⁸ Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню — власне тіло.

³⁹ Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.

⁴⁰ Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.

⁴¹ Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.

⁴² Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;

⁴³ сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;

⁴⁴ сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.

⁴⁵ Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»

⁴⁶ Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.

⁴⁷ Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба.

⁴⁸ Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.

⁴⁹ І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.

⁵⁰ Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління.

⁵¹ Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,

⁵² раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.

⁵³ Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.

⁵⁴ І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.

⁵⁵ Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»

⁵⁶ Жало смерти — гріх, а сила гріха — закон.

⁵⁷ Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

⁵⁸ Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.