| 1 τοις πασιν χρονος και καιρος τω παντι πραγματι υπο τον ουρανον | 1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: |
| 2 καιρος του τεκειν και καιρος του αποθανειν καιρος του φυτευσαι και καιρος του εκτιλαι πεφυτευμενον | 2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. |
| 3 καιρος του αποκτειναι και καιρος του ιασασθαι καιρος του καθελειν και καιρος του οικοδομησαι | 3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати. |
| 4 καιρος του κλαυσαι και καιρος του γελασαι καιρος του κοψασθαι και καιρος του ορχησασθαι | 4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. |
| 5 καιρος του βαλειν λιθους και καιρος του συναγαγειν λιθους καιρος του περιλαβειν και καιρος του μακρυνθηναι απο περιλημψεως | 5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати. |
| 6 καιρος του ζητησαι και καιρος του απολεσαι καιρος του φυλαξαι και καιρος του εκβαλειν | 6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати. |
| 7 καιρος του ρηξαι και καιρος του ραψαι καιρος του σιγαν και καιρος του λαλειν | 7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити. |
| 8 καιρος του φιλησαι και καιρος του μισησαι καιρος πολεμου και καιρος ειρηνης | 8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир. |
| 9 τις περισσεια του ποιουντος εν οις αυτος μοχθει | 9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться? |
| 10 ειδον συν τον περισπασμον ον εδωκεν ο θεος τοις υιοις του ανθρωπου του περισπασθαι εν αυτω | 10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались. |
| 11 συν τα παντα εποιησεν καλα εν καιρω αυτου και γε συν τον αιωνα εδωκεν εν καρδια αυτων οπως μη ευρη ο ανθρωπος το ποιημα ο εποιησεν ο θεος απ' αρχης και μεχρι τελους | 11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця. |
| 12 εγνων οτι ουκ εστιν αγαθον εν αυτοις ει μη του ευφρανθηναι και του ποιειν αγαθον εν ζωη αυτου | 12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його. |
| 13 και γε πας ο ανθρωπος ος φαγεται και πιεται και ιδη αγαθον εν παντι μοχθω αυτου δομα θεου εστιν | 13 А й те: чи їсть, чи п’є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це — дар Божий. |
| 14 εγνων οτι παντα οσα εποιησεν ο θεος αυτα εσται εις τον αιωνα επ' αυτω ουκ εστιν προσθειναι και απ' αυτου ουκ εστιν αφελειν και ο θεος εποιησεν ινα φοβηθωσιν απο προσωπου αυτου | 14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись. |
| 15 το γενομενον ηδη εστιν και οσα του γινεσθαι ηδη γεγονεν και ο θεος ζητησει τον διωκομενον | 15 Те, що є, — давно вже було, а те, що має бути, — вже є; Бог же викликає минуле. |
| 16 και ετι ειδον υπο τον ηλιον τοπον της κρισεως εκει ο ασεβης και τοπον του δικαιου εκει ο ασεβης | 16 Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя — кривда; на місці справедливости — беззаконня. |
| 17 ειπα εγω εν καρδια μου συν τον δικαιον και συν τον ασεβη κρινει ο θεος οτι καιρος τω παντι πραγματι και επι παντι τω ποιηματι | 17 Я мовив у моїм сеоці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок. |
| 18 εκει ειπα εγω εν καρδια μου περι λαλιας υιων του ανθρωπου οτι διακρινει αυτους ο θεος και του δειξαι οτι αυτοι κτηνη εισιν και γε αυτοις | 18 Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони — скотина. |
| 19 οτι συναντημα υιων του ανθρωπου και συναντημα του κτηνους συναντημα εν αυτοις ως ο θανατος τουτου ουτως ο θανατος τουτου και πνευμα εν τοις πασιν και τι επερισσευσεν ο ανθρωπος παρα το κτηνος ουδεν οτι τα παντα ματαιοτης | 19 Бо доля людей і доля тварин — одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе — марнота. |
| 20 τα παντα πορευεται εις τοπον ενα τα παντα εγενετο απο του χοος και τα παντα επιστρεφει εις τον χουν | 20 Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох. |
| 21 και τις οιδεν πνευμα υιων του ανθρωπου ει αναβαινει αυτο εις ανω και πνευμα του κτηνους ει καταβαινει αυτο κατω εις γην | 21 Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу? |
| 22 και ειδον οτι ουκ εστιν αγαθον ει μη ο ευφρανθησεται ο ανθρωπος εν ποιημασιν αυτου οτι αυτο μερις αυτου οτι τις αξει αυτον του ιδειν εν ω εαν γενηται μετ' αυτον | 22 Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього? |
