Iob 4

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Allora rispose Elifaz Tamanite, e disse:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 Se noi cominceremo a parlare a te, forse molestamente lo riceverai; ma concepita la parola, tenere chi la potrebbe?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 Ecco, tu hai ammaestrati molti, e le mani lasse fortificasti.	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 Le parole tue confermarono li vacillanti, e li ginocchi tremanti confortasti.	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 Ma ora è venuta sopra te la piaga, e se' venuto meno; toccò te, e conturbato se'.	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Dov'è la paura tua e la fortezza tua e la pazienza tua e la perfezione delle vie tue?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Ricòrdatene, io te ne priego: qual fu già mai innocente che perisse? ovvero quando li diritti guasti sono?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 Certo io hoe veduto maggiormente coloro che danno opera alla iniquitade e sèminano li scandali e ricogliono quelli,	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 soffiante Iddio, essere periti, ed essere (arsi e) consunti collo spirito dell' ira sua.	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 Lo ruggito del leone, e la voce della leoenessa, li denti delli figliuoli delli leoni contriti sono.	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 Lo tigre (cioè uno animale velocissimo) perì, perciò che non ebbe la preda, e li figliuoli de' leoni dissipati sono.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 Certo a me è detta una parola secreta, e quasi furtivamente ricevettero le orecchie mie le vene di quello che secretamente parlava.	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 Nello orrore della visione di notte, quando suole lo sonno occupare li uomini,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 la paura mi tenne, e per lo tremore tutte le ossa mia spaventate sono.	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 E conciosia cosa che lo spirito passasse, me presente, ispaventaronsi i peli delle mie carni.	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 Stette alcuna imagine, il volto del quale io non conoscea, dinanzi agli occhii miei; e la voce, quasi come uno vento lento, udii.	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 Or sarà l'uomo, comparato alla similitudine di Dio, giustificato? ovvero sarà l'uomo più puro che lo fattore suo?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 Ecco che coloro che servono a lui, non sono fermi; e nelli angeli suoi trovò malvagitade.	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 Quanto maggiormente coloro che àbitano nelle case di fango, i quali hanno lo fondamento terreno, saran consumati sì come dalla tignuola?	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 Dalla mattina insino al vespro saranno tagliati; e però che niuno lo intende, in eterno periranno.	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 Ma coloro che rimaneranno, fieno tolti da loro; e morranno, e non nella sapienza.	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»