Lukas 18

Menge Bibel	Біблія
1 Er legte ihnen dann ein Gleichnis vor, um sie darauf hinzuweisen, daß man allezeit beten müsse und nicht müde darin werden dürfe.	1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 »In einer Stadt«, so sagte er, »lebte ein Richter, der Gott nicht fürchtete und auf keinen Menschen Rücksicht nahm.	2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 Nun wohnte in jener Stadt eine Witwe, die (immer wieder) zu ihm kam mit dem Anliegen: ›Schaffe mir Recht gegen meinen Widersacher!‹	3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!
4 Lange Zeit wollte er nicht; schließlich aber dachte er bei sich: ›Wenn ich auch Gott nicht fürchte und auf keinen Menschen Rücksicht nehme,	4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 will ich dieser Witwe doch zu ihrem Recht verhelfen, weil sie mir lästig fällt; sonst kommt sie schließlich noch und wird handgreiflich gegen mich.‹«	5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»
6 Dann fuhr der Herr fort: »Hört, was (hier) der ungerechte Richter sagt!	6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 Sollte nun Gott nicht auch seinen Auserwählten Recht schaffen, die Tag und Nacht zu ihm rufen, auch wenn er Langmut bei ihnen übt?	7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них
8 Ich sage euch: Er wird ihnen gar bald ihr Recht schaffen! Doch wird wohl der Menschensohn bei seinem Kommen den Glauben auf Erden vorfinden?«	8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»
9 Er legte dann auch einigen, die von ihrer eigenen Gerechtigkeit überzeugt waren und auf die anderen mit Geringschätzung herabsahen, folgendes Gleichnis vor:	9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу
10 »Zwei Männer gingen in den Tempel hinauf, um zu beten, der eine ein Pharisäer, der andere ein Zöllner.	10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.
11 Der Pharisäer trat hin und betete bei sich (oder: mit Bezug auf sich) so: ›O Gott, ich danke dir, daß ich nicht bin wie die anderen Menschen, Räuber, Betrüger, Ehebrecher oder auch wie der Zöllner dort.	11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 Ich faste zweimal in der Woche und gebe den Zehnten von allem, was ich erwerbe.‹	12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 Der Zöllner dagegen stand von ferne und mochte nicht einmal die Augen zum Himmel erheben, sondern schlug sich an die Brust und sagte: ›Gott, sei mir Sünder gnädig!‹	13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 Ich sage euch: Dieser ging gerechtfertigt in sein Haus hinab, ganz anders, als es bei jenem der Fall war! Denn wer sich selbst erhöht, wird erniedrigt werden; wer sich aber selbst erniedrigt, wird erhöht werden.« (Lk 14,11; Mt 23,12)	14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»
15 Die Leute brachten aber auch ihre kleinen Kinder zu ihm, damit er sie anrühre; als die Jünger das sahen, verwiesen sie es ihnen in barscher Weise.	15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 Jesus aber rief sie (d.h. die Kinder) zu sich heran und sagte: »Laßt die Kinder zu mir kommen und hindert sie nicht daran,	16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.
17 denn für ihresgleichen ist das Reich Gottes bestimmt (vgl. Mk 10,14). Wahrlich ich sage euch: Wer das Reich Gottes nicht wie ein Kind annimmt, wird sicherlich nicht hineinkommen.«	17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»
18 Hierauf richtete ein Oberster (oder: Vorsteher) die Frage an ihn: »Guter Meister, was muß ich tun, um ewiges Leben zu ererben (= gewinnen)?«	18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»
19 Jesus antwortete ihm: »Was nennst du mich gut? Niemand ist gut als Gott allein.	19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 Du kennst die Gebote: Du sollst nicht ehebrechen, nicht töten, nicht stehlen, nicht falsches Zeugnis ablegen, ehre deinen Vater und deine Mutter!«	20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»
21 Darauf erwiderte jener: »Dies alles habe ich von Jugend an gehalten.«	21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»
22 Als Jesus das hörte, sagte er zu ihm: »Eins fehlt dir noch: Verkaufe alles, was du besitzest, und verteile den Erlös an die Armen, so wirst du einen Schatz im Himmel haben; dann komm und folge mir nach.«	22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»
23 Als jener das hörte, wurde er tief betrübt; denn er war sehr reich.	23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Als Jesus ihn so sah, sagte er: »Wie schwer ist es doch für die Begüterten, in das Reich Gottes einzugehen!	24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 Ja, es ist leichter (= eher möglich), daß ein Kamel durch ein Nadelöhr hindurchgeht, als daß ein Reicher in das Reich Gottes eingeht.«	25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26 Da sagten die Zuhörer: »Ja, wer kann dann gerettet werden?«	26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»
27 Jesus aber antwortete: »Was bei Menschen unmöglich ist, das ist bei Gott möglich.«	27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
28 Darauf sagte Petrus: »Siehe, wir haben alles Unsrige verlassen und sind dir nachgefolgt.«	28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»
29 Da sagte Jesus zu ihnen: »Wahrlich ich sage euch: Niemand hat Haus oder Weib, Geschwister, Eltern oder Kinder um des Reiches Gottes willen verlassen,	29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 der nicht vielmal Wertvolleres wiederempfinge (schon) in dieser Zeitlichkeit, und in der zukünftigen Weltzeit ewiges Leben.«	30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше
31 Er nahm dann die Zwölf zu sich (abseits) und sagte zu ihnen: »Wir ziehen jetzt nach Jerusalem hinauf, und es wird alles in Erfüllung gehen, was durch die Propheten von dem Menschensohn geschrieben ist.	31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 Denn er wird den Heiden überliefert und verspottet, mißhandelt und angespien werden,	32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 und sie werden ihn geißeln und töten, und am dritten Tage wird er auferstehen.«	33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»
34 Doch sie verstanden nichts hiervon, sondern dieser Ausspruch war ihnen dunkel, und sie begriffen nicht, was er mit diesem Wort hatte sagen wollen.	34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 Als er dann in die Nähe von Jericho kam, saß da ein Blinder am Wege und bettelte.	35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 Als dieser nun die vielen Leute vorüberziehen hörte, erkundigte er sich, was das zu bedeuten habe.	36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 Man teilte ihm mit, daß Jesus von Nazareth vorübergehe.	37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 Da rief er laut: »Jesus, Sohn Davids, erbarme dich meiner!«	38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
39 Die an der Spitze des Zuges Gehenden riefen ihm drohend zu, er solle still sein; doch er rief nur noch lauter: »Sohn Davids, erbarme dich meiner!«	39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
40 Da blieb Jesus stehen und ließ ihn zu sich führen. Als er nun nahe herangekommen war, fragte Jesus ihn:	40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав
41 »Was wünschest du von mir?« Er antwortete: »Herr, ich möchte sehen können.«	41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»
42 Jesus erwiderte ihm: »Werde sehend! Dein Glaube hat dir Rettung verschafft.«	42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»
43 Da konnte er augenblicklich sehen und schloß sich ihm an, indem er Gott pries; auch das gesamte Volk, das zugesehen hatte, gab Gott die Ehre durch Lobpreis.	43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.