James 1

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 James the servant of God, and of our Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.	1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
2 My brethren, count it all joy, when you shall fall into divers temptations;	2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
3 Knowing that the trying of your faith worketh patience.	3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
4 And patience hath a perfect work; that you may be perfect and entire, failing in nothing.	4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5 But if any of you want wisdom, let him ask of God, who giveth to all men abundantly, and upbraideth not; and it shall be given him.	5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
6 But let him ask in faith, nothing wavering. For he that wavereth is like a wave of the sea, which is moved and carried about by the wind.	6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
7 Therefore let not that man think that he shall receive any thing of the Lord.	7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —
8 A double minded man is inconstant in all his ways.	8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
9 But let the brother of low condition glory in his exaltation:	9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
10 And the rich, in his being low; because as the flower of the grass shall he pass away.	10 а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
11 For the sun rose with a burning heat, and parched the grass, and the flower thereof fell off, and the beauty of the shape thereof perished: so also shall the rich man fade away in his ways.	11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
12 Blessed is the man that endureth temptation; for when he hath been proved, he shall receive a crown of life, which God hath promised to them that love him.	12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
13 Let no man, when he is tempted, say that he is tempted by God. For God is not a tempter of evils, and he tempteth no man.	13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
14 But every man is tempted by his own concupiscence, being drawn away and allured.	14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
15 Then when concupiscence hath conceived, it bringeth forth sin. But sin, when it is completed, begetteth death.	15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.
16 Do not err, therefore, my dearest brethren.	16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
17 Every best gift, and every perfect gift, is from above, coming down from the Father of lights, with whom there is no change, nor shadow of alteration.	17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
18 For of his own will hath he begotten us by the word of truth, that we might be some beginning of his creatures.	18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.
19 You know, my dearest brethren. And let every man be swift to hear, but slow to speak, and slow to anger.	19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
20 For the anger of man worketh not the justice of God.	20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
21 Wherefore casting away all uncleanness, and abundance of naughtiness, with meekness receive the ingrafted word, which is able to save your souls.	21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
22 But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving your own selves.	22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
23 For if a man be a hearer of the word, and not a doer, he shall be compared to a man beholding his own countenance in a glass.	23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
24 For he beheld himself, and went his way, and presently forgot what manner of man he was.	24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
25 But he that hath looked into the perfect law of liberty, and hath continued therein, not becoming a forgetful hearer, but a doer of the work; this man shall be blessed in his deed.	25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.
26 And if any man think himself to be religious, not bridling his tongue, but deceiving his own heart, this man's religion is vain.	26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
27 Religion clean and undefiled before God and the Father, is this: to visit the fatherless and widows in their tribulation: and to keep one's self unspotted from this world.	27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.