Іван 6

¹ По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.

² І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.

³ Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.

⁴ А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.

⁵ Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»

⁶ Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.

⁷ Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»

⁸ Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:

⁹ «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»

¹⁰ І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п’ять.

¹¹ І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.

¹² Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»

¹³ Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.

¹⁴ Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»

¹⁵ І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.

¹⁶ Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя

¹⁷ і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.

¹⁸ І схвилювалося море від великого вітровію.

¹⁹ Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.

²⁰ А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»

²¹ І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.

²² А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.

²³ Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.

²⁴ Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.

²⁵ Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»

²⁶ А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.

²⁷ Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — я

²⁸ Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»

²⁹ А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»

³⁰ Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?

³¹ Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»

³² Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.

³³ Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»

³⁴ Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»

³⁵ Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.

³⁶ Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.

³⁷ Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;

³⁸ бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.

³⁹ Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.

⁴⁰ Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»

⁴¹ І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,

⁴² і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»

⁴³ А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.

⁴⁴ Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.

⁴⁵ Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.

⁴⁶ Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.

⁴⁷ Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.

⁴⁸ Я — хліб життя.

⁴⁹ Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.

⁵⁰ Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.

⁵¹ Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»

⁵² Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»

⁵³ А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.

⁵⁴ Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.

⁵⁵ Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.

⁵⁶ Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я — в ньому.

⁵⁷ Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.

⁵⁸ Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»

⁵⁹ Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.

⁶⁰ Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»

⁶¹ Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?

⁶² А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?

⁶³ Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.

⁶⁴ Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.

⁶⁵ Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»

⁶⁶ Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.

⁶⁷ Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»

⁶⁸ Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!

⁶⁹ Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»

⁷⁰ 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»

⁷¹ А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.