Іван 20

¹ Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.

² Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»

³ Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці.

⁴ Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;

⁵ нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.

⁶ Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,

⁷ а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.

⁸ Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.

⁹ Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.

¹⁰ Тож повернулись учні знов до себе.

¹¹ Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,

¹² і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.

¹³ І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»

¹⁴ Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.

¹⁵ І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»

¹⁶ Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»

¹⁷ А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

¹⁸ І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що він це їй повідав.

¹⁹ А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»

²⁰ Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.

²¹ І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»

²² Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!

²³ Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»

²⁴ Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.

²⁵ Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»

²⁶ По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»

²⁷ А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»

²⁸ І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»

²⁹ І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»

³⁰ Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.

³¹ А ції — списано, щоб увірували ви, що Ісус — Христос, Син Божий, а вірувавши, — щоб мали життя в його ім’я.