ІІ Макавеїв 9

Біблія	NEW JERUSALEM
1 Під той час жалюгідним був поворот Антіоха з перських країв.	1 At about the same time, Antiochus was beating a disorderly retreat from Persia.
2 Він бо, увійшовши в місто, що зветься Персеполь, заходився грабувати храм і загарбувати місто. Але люди кинулися великим натовпом до зброї, і він мусів утікати; тим то Антіох, якого тубільці прогнали, мусів ганебно відступити.	2 He had entered the city cal ed Persepolis, planning to rob the temple and occupy the city; but thepopulation at once sprang to arms to defend themselves, with the result that Antiochus was routed by theinhabitants and forced to beat a humiliating retreat.
3 Коли він був десь біля Еікбатапи, довідався, що сталося з Ніканором та з тими, що були при Тимотеї.	3 On his arrival in Ecbatana he learned what had happened to Nicanor and to Timotheus' forces.
4 Лютий від гніву, задумав він помститися на юдеях за цю неславу, якої зазнав від тих, що примусили його до втечі. Тому звелів колісничникові гнати безупинно, щоб скоріше закінчити подорож. Та присуд з небес уже висів над ним; він бо хвалився в своїй гордині: «Як лиш прибуду туди, зроблю з Єрусалиму юдейське кладовище.»	4 Flying into a passion, he resolved to make the Jews pay for the disgrace inflicted by those who hadrouted him, and with this in mind he ordered his charioteer to drive without stopping and get the journey over.But the sentence of Heaven was already hanging over him. In his pride, he had said, 'When I reach Jerusalem, Ishall turn it into a mass grave for the Jews.'
5 Але Господь, який усе бачить, Бог Ізраїля, побив його якоюсь невилікувальною та невидимою недугою. Не встиг він і домовити тих слів, як напав на нього нестерпний біль у нутрі й дошкульні муки в середині;	5 But the al -seeing Lord, the God of Israel, struck him with an incurable and unseen complaint. Thewords were hardly out of his mouth when he was seized with an incurable pain in his bowels and withexcruciating internal torture;
6 і було воно повнотою слушно для того, хто стільки страшних нутряних мук завдав іншим.	6 and this was only right, since he had inflicted many barbaric tortures on the bowels of others.
7 Усе ж він не применшив своєї люті, навпаки, повний пихи і дихаючи палким гнівом на юдеїв, звелів їхати чимдуж; аж тут сталося, що він зненацька повалився з колісниці, яка мчала вельми прудко. А падаючи, вивихнув він собі всі члени тіла.	7 Even so, he in no way diminished his arrogance; stil bursting with pride, breathing fire in his wrathagainst the Jews, he was in the act of ordering an even keener pace when the chariot gave a sudden lurch andout he fel and, in this serious fal , was dragged along, every joint of his body wrenched out of place.
8 Тож так той, хто ще нещодавно в надлюдській своїй писі гадав, що може морським хвилям наказувати, той, хто намір мав важити на терезах найвищі гори, простягся долі, і його несли на марах; це й було для всіх блискучим доказом Божої сили.	8 He who only a little while before had thought in his superhuman boastfulness he could command thewaves of the sea, he who had imagined he could weigh mountain peaks in a balance, found himself flat on theground and then being carried in a litter, a visible demonstration to al of the power of God,
9 З тіла цього нечестивця закишіли наверх черви, й воно, серед важких мук, ще за його життя почало розпадатися на кусні, а від смороду ціле його військо терпіло.	9 in that the very eyes of this godless man teemed with worms and his flesh rotted away while helingered on in agonising pain, and the stench of his decay sickened the whole army.
10 І той, хто нещодавно ще думав, що може зір небесних сягнути, того ніхто не міг більше знести: такий нестерпний, дошкульний був сморід.	10 A short while before, he had thought to grasp the stars of heaven; now no one could bring himself toact as his bearer, for the stench was intolerable.
11 Діткнений отак, почав тоді позбуватися тієї превеликої гордині, а під Божим бичем приходив до розуму, зазнаючи щохвилини дедалі більших болів.	11 Then and there, as a consequence, in his shattered state, he began to shed his excessive pride andcome to his senses under the divine lash, spasms of pain overtaking him.
12 А не мігши вже й сам стерпіти свого смороду, мовив: «Воно є справедливо коритися Богові, а не вважати себе, бувши смертним, за рівного Богові».	12 His stench being unbearable even to himself, he exclaimed, 'It is right to submit to God; no mortalshould aspire to equality with the Godhead.'
13 Тож нечестивий став молитися до Владики, який над ним не милосердився, і казав	13 The wretch began to pray to the Master, who would never take pity on him now, declaring
14 об’явити вільним святе місто, яке ще недавно так квапився зрівняти з землею та зробити з нього кладовище;	14 that the holy city, towards which he had been speeding to rase it to the ground and turn it into a massgrave, should be declared free;
15 юдеїв, яких вирішив був позбавити могили й разом з дітьми викинути на поталу птахам та звірюкам, — тепер усіх зрівняти з атенцями;	15 as for the Jews, whom he had considered as not even worth burying, so much carrion to be thrownout with their children for birds and beasts to prey on, he would give them al equal rights with the Athenians;
16 а святий храм, що його раніше був пограбував, — приоздобити щонайкращими дарами, святий же посуд увесь великодушно назад повернути; на видатки для жертвоприношень — достачати все з власних прибутків;	16 the holy Temple which he had once plundered he would now adorn with the finest offerings; he wouldrestore al the sacred vessels many times over; he would defray from his personal revenue the expensesincurred for the sacrifices;
17 нарешті обітував зробитись юдеєм і переходивши всіма залюдненими місцевостями, вістити всемогутність Божу.	17 and, to crown al , he would himself turn Jew and visit every inhabited place, proclaiming the power ofGod.
18 А що його муки не вщухали, бо справедливий суд Божий надійшов на нього й уся надія на здоров’я була марна, — він і написав до юдеїв листа, що міститься нижче й має вигляд прохання, змістом же такий:	18 Finding no respite at al from his suffering, God's just sentence having overtaken him, he abandonedal hope for himself and wrote the Jews the letter transcribed below, which takes the form of an appeal in theseterms:
19 «Предобрим громадянам юдеям Антіох, цар і головний начальник, щирий привіт, здоров’я і добробут вам!	19 'To the excel ent Jews, to the citizens, Antiochus, king and commander-in-chief, sends heartygreetings, wishing them al health and prosperity.
20 Коли все з вами гаразд і з вашими дітьми, і коли ваші справи йдуть так, як ви хочете, я, покладаючи надію на небо, пригадую з великою любов’ю вашу пошану та доброзичливість до мене.	20 'If you and your children are wel and your affairs as you would wish, we are profoundly thankful.
21 Повертавшися з країв перських і захворівши на тяжку недугу, я вважав за конечне подбати про загальну для всіх забезпеку:	21 For my part, I cherish affectionate memories of you. 'On my return from the country of Persia I felseriously il , and thought it necessary to make provision for the common security of al .
22 не те, щоб мене взяла розпука щодо і здоров’я, — я бо навіть маю велику надію, що поборю цю недугу, —	22 Not that I despair of my condition, for I have great hope of shaking off the malady,
23 але з огляду на те, що мій батько, як рушав походом у краї гористі, також призначав щоразу наступника,	23 but considering how my father, whenever he was making an expedition into the uplands, woulddesignate his successor
24 щоб на випадок несподіванки або недоброї звістки, населення держави, знавши, кому довірено державні справи, не турбувалось.	24 so that, in case of any unforeseen event or disquieting rumour, the people of the provinces mightknow to whom he had left the conduct of affairs, and thus remain undisturbed;
25 Крім того, беручи до уваги, що довколишні володарі та сусідні царства чигають на відповідний час і очікують нагоди, я призначив царем Антіоха, сина мого, якого я не один раз, коли об’їздив горішні сатрапії, всім з вас довірив і появив. Я написав йому теж листа, що тут нижче.	25 furthermore, being wel aware that the sovereigns on our frontiers and the neighbours of our realm arewatching for opportunities and waiting to see what wil happen, I have designated as king my son Antiochus,whom I have more than once entrusted and commended to most of you when I was setting out for the uplandsatrapies; a transcript of my letter to him is appended hereto.
26 Отож, прошу вас і заклинаю, щоб ви, пам’ятаючи на мої благодійства, які ви всі разом і кожний з вас зокрема одержали від мене, зберегли й до мого сина ту зичливість, що її маєте тепер до мене.	26 I therefore urge and require you, being mindful of the benefits both public and personal received fromme, that you each persist in those sentiments of goodwil that you harbour towards me.
27 Я переконаний, що він, чинивши згідно з моїм рішенням, поводитиметься з вами лагідно й людяно.»	27 I am confident that he wil pursue my own policy with benevolence and humanity, and wil proveaccommodating to your interests.'
28 Ось так той душогуб і богохульник, терпівши жахливі муки, тому що стільки лиха завдав іншим, помер нужденно серед мук на чужині в горах.	28 And so this murderer and blasphemer, having endured sufferings as terrible as those which he hadmade others endure, met his pitiable fate, and ended his life in the mountains far from his home.
29 Тіло його привіз Филип, його співровесник, який, боявшись Антіохового сина, подався в Єгипет до Птолемея Філометора.	29 His comrade Philip brought back his body, and then, fearing Antiochus' son, withdrew to Egypt, to thecourt of Ptolemy Philometor.