Livre de Job 8

JERUSALEM	Біблія
1 Bildad de Shuah prit la parole et dit:	1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
2 Jusqu'à quand parleras-tu de la sorte et tiendras-tu des propos semblables à un grand vent?	2 «Доки ж таке говоритимеш, | і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?
3 Dieu peut-il fléchir le droit, Shaddaï fausser la justice?	3 Чи то ж Бог перекручує право, | і Всемогутній кривить справедливість?
4 Si tes fils ont péché contre lui, il les a punis pour leurs fautes.	4 Коли діти твої згрішили проти нього, | то він і видав їх у руки їхніх переступів.
5 Recherche Dieu, implore Shaddaï.	5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, | як Всемогутнього будеш благати,
6 Pour toi, si tu es irréprochable et droit, Dès maintenant, sa lumière brillera sur toi et il restaurera lamaison d'un juste.	6 як будеш чистий, правий, | то він тепер напевне дбатиме про тебе | й обновить тобі домівку правди.
7 Ta condition ancienne te paraîtra comme rien, si grand sera ton avenir.	7 І твоє перше щастя буде маленьким, | та сильно забуяє те, що прийде.
8 Interroge la génération passée, médite sur l'expérience acquise par ses pères.	8 Спитай лишень у давніх поколінь, | уважай на досвід предків,
9 Nous, nés d'hier, nous ne savons rien, notre vie sur terre passe comme une ombre.	9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, | тінь на землі — дні наші.
10 Mais eux, ils t'instruiront, te parleront, et leur pensée livrera ces sentences:	10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, | візьмуть науку зо свого серця.
11 "Le papyrus pousse-t-il hors des marais? Privé d'eau, le jonc peut-il croître?	11 Хіба росте тростина без мочару? | Чи очерет буяє на безвідді?
12 Quand il est encore dans sa fraîcheur et non cueilli, avant toute autre herbe il se dessèche.	12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, | а вже раніш, ніж інша трава, в’яне.
13 Tel est le sort de ceux qui oublient Dieu, ainsi périt l'espoir de l'impie.	13 Отака доля всіх, що забувають Бога, | надія ж нечестивого пропаща.
14 Sa confiance n'est que filandre, sa sécurité, une maison d'araignée.	14 Його надія — нитка, | а певність — павутиння.
15 S'appuie-t-il sur sa demeure, elle cède; s'y cramponne-t-il, elle s'écroule.	15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; | ухопиться за нього, — не вдержиться.
16 Plein de sève au soleil, au-dessus du jardin il lançait ses jeunes pousses.	16 Він повний сил на сонці, | його галуззя поза сад сягає;
17 Ses racines entrelacées sur un tertre pierreux, il puisait sa vie au milieu des rochers.	17 поміж каміння вплітається його коріння | і врізується в саме серце скелі.
18 On l'arrache de son lieu; son lieu le renie: Je ne t'ai jamais vu!	18 Та коли вирвуть його з його місця, | воно зрікається його: Я тебе не знаю!
19 Et le voilà pourrissant sur le chemin, tandis que du sol, d'autres germent.	19 Тож так гниє він на дорозі, | коли з землі вже інші виростають.
20 Non, Dieu ne rejette pas l'homme intègre, il ne prête pas main-forte aux méchants.	20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає.
21 Le rire peut de nouveau remplir ta bouche, la joie éclater sur tes lèvres.	21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.
22 Tes ennemis seront couverts de honte, et la tente des méchants disparaîtra."	22 І ворогів твоїх стид укриє, | і намет нечестивих зникне.»