Єремія 48

¹ Про Моава. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ой горе Нево-місту, — його спустошено! Кіріятаїм соромом окритий, — здобуто його! Твердиню ганьба обгорнула й прибила.

² Слава Моава зникла, у Хешбоні напоготовлюють на нього лихо: нум, мовляв, знищимо його з-поміж народів. Та й ти, Мадмене, згинеш, меч іде за тобою.

³ Із Хоронаїму крик чути: Спустошення! Страшна руїна!

⁴ Моава стерто на порох! Крик долинає аж до Цоару.

⁵ Бо узвозом до Лухоту йдуть з плачем, бо на Хоронаїм-спуску чути ридання по поразці.

⁶ Тікайте, рятуйте життя ваше, мов той онагр у пустині!

⁷ Тому що ти надіявсь на твої твердині й на твої достатки, то будеш і ти здобутий. Кемош піде у неволю разом із своїми священиками й князями.

⁸ Прийде спустошник на кожне місто, ніяке місто не уникне; загине долина, спустіє й рівнина, — слово Господнє.

⁹ Дайте Моавові крила, щоб міг полетіти. Його міста обернуться на пустиню, нікому буде в них жити!

¹⁰ Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крови!

¹¹ Вже змалку жив Моав безпечно і спочивав на своїй гущі. Не переливано його з посуду в посуд, не займано його ніколи у неволю. Тим то й смак його зостався в ньому, та й запах його не змінився.

¹² Тим же то ось настануть дні, — слово Господнє, — і я пришлю переливачів до нього, що переллють його, а його посуд спорожнять, глеки ж порозбивають.

¹³ І застилається Моав Кемоша, як застидався дім Ізраїля Бетела, — своєї надії.

¹⁴ Що ви говорите, мовляв, — ми хоробрі й спритні до війни вояки?

¹⁵ Спустошник Моава йде проти нього, цвіт його молоді сходить на заріз.

¹⁶ Близька Моавова погибель, його лихо приходить притьмом.

¹⁷ Пожалуйте його, всі його сусіди й усі, що знаєте його ім’я. Скажіте: Як зламалось оте міцне жезло, ота палиця прекрасна!

¹⁸ Зійди з твоєї слави й сядь на смітнику, дочко, що мешкаєш у Дівоні, бо спустошник Моава на тебе наступає, розвалює твої твердині.

¹⁹ Стань при дорозі й чатуй, ти, що живеш у Ароері. Питайся в тих, що повтікали, врятувалися, — спитай: Що таке сталось?

²⁰ Моав окритий соромом, бо побитий. Плачте й голосіте, оповістіть у Арноні, що Моав — пустиня.

²¹ Прийшов суд на краї на рівнині, на Холон, на Ягцу й на Мефаата,

²² і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівлатаїм,

²³ і на Кіріятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,

²⁴ і на Керійот, і на Боцру та й на всі міста Моав-країни, далекі й близькі.

²⁵ Збито ріг Моавові і зламано його рамено, — слово Господнє.

²⁶ Упоїте його до п’яна, бо він проти Господа піднімався. Нехай Моав виллє свою блювотину, нехай він теж посміховищем стане.

²⁷ Хіба ж Ізраїль не був посміховищем у тебе? Чи, може, його впіймано між злодіями, що ти хитаєш головою щоразу, як про нього заговориш?

²⁸ Киньте міста, живіть по скелях, ви, мешканці моавські! Будьте, мов голуб, що гніздиться на краю безодні.

²⁹ Наслухались ми про гордощі Моава, гордощі без міри, про його гординю, його пиху та гордування, його бундючне серце.

³⁰ Я знаю його чванькуватість, — слово Господнє, — його базікання недоладне, його пусті вчинки.

³¹ Тим то й буду голосити по Моаві, за всім Моавом буду лементувати, за людьми Кір-Хересу буду зідхати.

³² Я плакатиму по тобі, о винограднику в Сівмі, більше, ніж по Язері. Паростки твої сягали поза море, до Язеру. На твої літні плоди й на виноград твій напав спустошник.

³³ Стихли радощі й веселощі в землі моавській. Нема вина в точилах, не топчуть більше винограду, та й веселі пісні вже більше не веселі.

³⁴ Від зойку в Хешбоні луна йде аж до Елале, аж до Ягацу. Їхній голос лине з Цоару аж до Хоронаїму, до Еглат-Шелішії, бо навіть Німрім-води повисихали.

³⁵ Я вигублю, — слово Господнє, — у Моаві тих, що приносять жертви на узвишшях і що кадять його богам.

³⁶ Тим то серце моє тужить по Моавові, мов сопілка; серце моє тужить по мешканцях Кір-Хересу, мов свиріль, бо пропав скарб, який вони надбали.

³⁷ У кожного голова лиса, борода в кожного обтята, на руках у кожного нарізи, у кожного на крижах веретище.

³⁸ Скрізь по дахах моавських та по майданах самий лемент, бо я розбив Моава, мов посуд непотрібний, — слово Господнє.

³⁹ Як же його розбито! Плачте! Як же Моав із соромом назад сахнувся! І став Моав посміховищем та острахом усім своїм сусідам.

⁴⁰ Бо так говорить Господь: Ось неначе орел ширяє, розпростирає свої крила над Моавом.

⁴¹ Міста здобуті, зайняті твердині, і серце у відважних моавитян у той день буде, як серце у жінки-породіллі.

⁴² І зникне Моав з-поміж народів, бо проти Господа наважився повстати.

⁴³ Жах, яма й сіті будуть для тебе, моавський жителю, — слово Господнє.

⁴⁴ Хто втече від жаху, — впаде в яму; хто ж вибереться з ями, — потрапить у сітку. Таке бо пошлю на Моава в годину його кари, — слово Господнє.

⁴⁵ Під захистом Хешбону зупиняться втікачі безсилі, але з Хешбону вогонь вийде, полум’я з палат Сихону, і пожере боки Моава й тім’я люду гомінкого.

⁴⁶ Горе тобі, Моаве! Пропав єси, люде Кемошу! Бо забрано синів твоїх у неволю, дочок твоїх у полон.

⁴⁷ Та я зміню колись долю Моава» — слово Господнє. Досі суд на Моава.