Iob 10

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Rincresce all' anima mia della vita mia; lasceroe contro a me lo favellare mio; favellerò nella amaritudine dell' anima mia.	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 Dirò al Signore Iddio: non mi condannare, mostrami per che cosa mi giudichi.	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 Or pàrti bene, se tu m' ingiurii, e costrigni me, il lavorìo delle tue mani, e lo consiglio degli malvagi aiuti?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 Ovvero hai tu occhii di carne, ovvero sì come vede l'uomo, e tu vederai?	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 Or non è, come li dì dell' uomo, li dì tuoi, e li anni tuoi si come li umani tempi,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 acciò che tu addimandi la iniquità mia, e li peccati miei cerchi.	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 E sappi ch' io (perciò) niuna cosa delle malvagie abbia fatte, conciosia cosa che niuno sia che delle mani tue possa scampare.	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Le mani tue formarono me, e fecero me tutto intorno; e così repentemente mi strabocchi?	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Ricòrdati, priegoti, che sì come di fango abbi fatto me, e in polvere ritornerai me.	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 Or non m' hai tu munto come latte, e sì come cacio m' hai constretto?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 Di pelle e di carne vestisti me; d' ossa e di nervi facesti me.	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 La vita e la misericordia dèsti a me, e la visitazione tua guardò lo spirito mio.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Avvegnachè queste cose celi nel cuore tuo, pare che di tutte ti ricordi.	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 Se io peccai, e allora perdonasti a me; perchè della iniquitade mia non sostieni ch' io sia netto?	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 E se malvagio sarò, guai sarà a me; e se giusto, non leverò lo capo, saturato di afflizione e di miseria.	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 E per la superbia sì come leonessa piglierai me, e ritornato maravigliosamente tormenti me.	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 Tu rinnovi testimonii contro a me, e moltiplichi l'ira tua contra a me, e le pene salgono contro a me.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 Perchè del ventre traesti me? il quale Iddio il volesse, ch' io fossi morto, acciò che l'occhio (mio) non [mi] avesse veduto.	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 Sarei stato quasi sì come non fossi, del ventre translatato al sepolcro.	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 O non è la pochezza delli dì miei [che] finisce breve? Lascia dunque me, ch' io pianga uno poco il mio dolore;	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 inanzi ch' io vada, e non ritorni, alla terra tenebrosa e coperta di oscuritade della morte;	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 terra di miseria e di oscurità, dov' è l'ombra della morte, e niuno ordine ha ella, e sempiternale paura vi abita.	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»