Ісуса Навина 7

¹ Та сини Ізраїля провинилися щодо забороненого, бо Ахан, син Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди, узяв із забороненого, і запалав гнів Господній проти синів Ізраїля.

² Ісус послав людей з Єрихону в Аї, що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела, і сказав їм: «Ідіть і розгляньте край.» Люди пішли й розстежили Аї.

³ І повернулись вони до Ісуса й кажуть йому: «Не треба йти всьому народові. Нехай підуть якихось дві-три тисячі та й ударять на Аї. Не труди туди всього люду, бо їх мало.»

⁴ От і пішло туди з народу якихось три тисячі чоловік, але мусіли були втікати від аїян,

⁵ що вбили з них якихось тридцять шість чоловіка, і гналися за ними з-перед брам аж до Шеваріму, б’ючи їх здовж по схилу. Серце розтануло в народі й узялося водою.

⁶ Тоді Ісус роздер на собі одежу й упав обличчям до землі перед кивотом Господнім аж до вечора, він і старші Ізраїля; і посипали вони собі землею голови.

⁷ І сказав Ісус: «Ой Господи, Боже! Чи то ж на те перевів ти через Йордан народ цей, щоб видати нас у руки Аморія, щоб знищити нас? Коли б то ми радше були зостались по той бік Йордану!

⁸ Ой Господи, і що я маю казати після того, як Ізраїль удався до втечі від своїх ворогів?

⁹ Почують про це ханааняни й усі мешканці краю, оточать нас та й викорінять із землі наше ім’я. І що тоді ти вчиниш для великого імени твого?»

¹⁰ А Господь промовив до Ісуса: «Встань! Чого це припав ти лицем до землі?

¹¹ Ізраїль згрішив, він переступив союз мій, що я їм заповідав; присвоїли собі дещо із забороненого та й, укравши, сховали його, поклавши в своїм обозі.

¹² Тому то й не здолають сини Ізраїля встоятися перед своїми ворогами й тікатимуть навтеки від них, бо вони підпали під прокляття. Не буду я більше з вами, якщо не усунете прокляте з-поміж себе.

¹³ Встань! Освяти народ і повели: Освятіться на завтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїля: Проклятий перебуває, Ізраїлю, посеред тебе. Ти не здолаєш устоятися перед твоїми ворогами, поки не усунете прокляте з-поміж себе.

¹⁴ Ось тому завтра вранці ви виступите сюди коліно за коліном; і те коліно, що його вкаже Господь, приступить за родами, рід же, що виділить Господь, приступить дім за домом, а дім, що його вкаже Господь, приступить чоловік за чоловіком.

¹⁵ Того, що піймають із забороненим, спалять вогнем разом з усім його майном, бо він переступив заповіт Господній і вчинив ганебну річ в Ізраїлі.»

¹⁶ Встав Ісус рано вранці й звелів Ізраїлеві приступити коліно за коліном, і жереб упав на коліно Юди.

¹⁷ Тоді велів він приступити родам Юди, й жереб упав на рід Зераха, далі наблизився рід Зераха, дім за домом, і був вказаний дім Завді;

¹⁸ врешті звелів приступити його домові, чоловік за чоловіком, і жереб випав на Ахана, сина Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди.

¹⁹ І сказав Ісус до Ахана: «Сину мій, дай славу Господеві, Богові Ізраїля, й вияви пошану до нього. Признайсь мені, що вчинив ти; не втаюй передо мною нічого.»

²⁰ І відповівів Ахан Ісусові: «Справді я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля; ось таке вчинив я:

²¹ побачив я між здобичю гарний плащ шінеарський, двісті шеклів срібла та паличку золота вагою п’ятдесят шеклів. Зазіхнув я на те та й узяв собі; он воно закопане в землі серед мого шатра; срібло під ним насподі.»

²² Послав тоді Ісус посланців, і ті побігли до шатра, аж воно так: сховано все в шатрі в нього, а срібло насподі.

²³ Взяли вони все те з шатра, принесли до Ісуса й до всіх синів Ізраїля та й поклали перед Господом.

²⁴ Тоді Ісус узяв Ахана, сина Зераха, срібло, плащ і паличку золота, синів його й дочок його, волів його та ослів його й його вівці та шатро, і все, що було в нього, і разом з усім Ізраїлем випровадив їх на Ахор-долину.

²⁵ І промовив Ісус: «Чому навів ти на нас нещастя? Нехай же так Господь наведе сьогодні на тебе нещастя.» І ввесь Ізраїль побив його камінням і, каменувавши їх, спалили.

²⁶ Над ним насипано велику купу каміння, що стоїть по цей день. Тоді Господь припинив палкий гнів свій. Тому і називається те місце по цей день Ахор-долина.