ІІ Царів 3

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Йорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятому році Йосафата, царя юдейського, і царював 12 років.	1 Иорам, сын Ахава, воцарился над Израилем в Самарии в восемнадцатый год Иосафата, царя Иудейского, и царствовал двенадцать лет,
2 Він чинив зло в очах Господніх, однак же не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпа Ваала, що був поставив його батько.	2 и делал неугодное в очах Господних, хотя не так, как отец его и мать его: он снял статую Ваала, которую сделал отец его;
3 Та все ж держався він цупко гріхів, в які Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля, і не відступив від них.	3 однако же грехов Иеровоама, сына Наватова, который ввел в грех Израиля, он держался, не отставал от них.
4 Моавський цар Меса мав великі стада і платив ізраїльському цареві як данину 100 000 ягнят і вовну із 100 000 баранів.	4 Меса, царь Моавитский, был богат скотом и присылал царю Израильскому по сто тысяч овец и по сто тысяч неостриженных баранов.
5 Як же вмер Ахав, моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя.	5 Но когда умер Ахав, царь Моавитский отложился от царя Израильского.
6 Вирушив цар Йорам того часу з Самарії та й зробив перегляд усього Ізраїля,	6 И выступил царь Иорам в то время из Самарии и сделал смотр всем Израильтянам;
7 а Йосафатові, юдейському цареві, послав так сказати: «Моавський цар збунтувався проти мене; чи не підеш зо мною на війну проти моавитян?» Той відповів: «Піду. Як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.»	7 и пошел и послал к Иосафату, царю Иудейскому, сказать: царь Моавитский отложился от меня, пойдешь ли со мной на войну против Моава? Он сказал: пойду; как ты, так и я, как твой народ, так и мой народ; как твои кони, так и мои кони.
8 Далі спитав: «Якою дорогою вирушимо?» Другий відповів: «Дорогою через едомську пустиню.»	8 И сказал: какою дорогою идти нам? Он сказал: дорогою пустыни Едомской.
9 От і двигнулися ізраїльський цар, юдейський цар та едомський цар. Ішли вони сім день обходом, і не стало води для війська й для скоту, що йшов за ними.	9 И пошел царь Израильский, и царь Иудейский, и царь Едомский, и шли они обходом семь дней, и не было воды для войска и для скота, который [шел] за ними.
10 Ізраїльський цар і каже: «Біда! Скликав Господь трьох царів докупи, щоб видати їх Моавові в руки.»	10 И сказал царь Израильский: ах! созвал Господь трех царей сих, чтобы предать их в руку Моава.
11 Йосафат же каже: «Чи нема тут якогонебудь Господнього пророка, щоб нам спитати Господа через нього?» І відповів один із слуг ізраїльського царя: «Є тут Єлисей, син Сафата, що подавав Іллі воду на руки.»	11 И сказал Иосафат: нет ли здесь пророка Господня, чтобы нам вопросить Господа чрез него? И отвечал один из слуг царя Израильского и сказал: здесь Елисей, сын Сафатов, который подавал воду на руки Илии.
12 Каже Йосафат: «У цього є слово Господнє.» От і пішли до нього ізраїльський цар і Йосафат, і едомський цар.	12 И сказал Иосафат: есть у него слово Господне. И пошли к нему царь Израильский, и Иосафат, и царь Едомский.
13 Єлисей і каже ізраїльському цареві: «Що мені з тобою діяти? Іди до пророків батька твого та до пророків матері твоєї.» Цар же ізраїльський йому на те: «Та ні бо! Господь скликав трьох царів, щоб видати їх Моавові в руки!»	13 И сказал Елисей царю Израильскому: что мне и тебе? пойди к пророкам отца твоего и к пророкам матери твоей. И сказал ему царь Израильский: нет, потому что Господь созвал сюда трех царей сих, чтобы предать их в руку Моава.
14 Єлисей каже: «Так певно, як живе Господь сил, що йому служу, якби я не важив на Йосафата, юдейського царя, то я б на тебе й не споглянув і не подивився.	14 И сказал Елисей: жив Господь Саваоф, пред Которым я стою! Если бы я не почитал Иосафата, царя Иудейского, то не взглянул бы на тебя и не видел бы тебя;
15 Покличте лишень мені грача на гуслах.» І як вдарив той у струни, зійшла рука Господня на Єлисея,	15 теперь позовите мне гуслиста. И когда гуслист играл на гуслях, тогда рука Господня коснулась Елисея,
16 і він мовив: «Так говорить Господь: Копайте в цій долині рови за ровами!	16 и он сказал: так говорит Господь: делайте на сей долине рвы за рвами,
17 Так бо говорить Господь: Ви не побачите ні вітру, ні дощу, а долина ця наповниться водою, так що питимете ви, ваше військо й ваш скот.	17 ибо так говорит Господь: не увидите ветра и не увидите дождя, а долина сия наполнится водою, которую будете пить вы и мелкий и крупный скот ваш;
18 Та це ще мала річ у Господа: він видасть Моава вам у руки.	18 но этого мало пред очами Господа; Он и Моава предаст в руки ваши,
19 Ви зруйнуєте міста-твердині, всі кращі міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле занапастите камінням.»	19 и вы поразите все города укрепленные и все города главные, и все лучшие деревья срубите, и все источники водные запрудите, и все лучшие участки полевые испортите каменьями.
20 І справді, другого дня вранці, коли ото приносять офіру, прийшла вода зо сторони Едому і земля сповнилась водою.	20 Поутру, когда возносят хлебное приношение, вдруг полилась вода по пути от Едома, и наполнилась земля водою.
21 Як же довідалися моавитяни, що царі наступають їх воювати, скликали всіх, що надавались до зброї, та й інших, і отаборились на границі.	21 Когда Моавитяне услышали, что идут цари воевать с ними, тогда собраны были все, начиная от носящего пояс и старше, и стали на границе.
22 Вставши вранці, як зійшло сонце над водою, дивляться моавитяни — аж перед ними вода червона, немов кров,	22 Поутру встали они рано, и когда солнце воссияло над водою, Моавитянам издали показалась эта вода красною, как кровь.
23 от і кажуть: «Це кров! Певно царі вдарили один на одного й вчинили різанину між собою. Нуте ж тепер на здобич, моавитяни!»	23 И сказали они: это кровь; сразились цари между собою и истребили друг друга; теперь на добычу, Моав!
24 Та як вони наблизились до ізраїльського табору, ізраїльтяни встали й вдарили на моавитян так, що ті кинулися врозтіч від них. Вони ж уганяли за моавитянами й громили їх.	24 И пришли они к стану Израильскому. И встали Израильтяне и стали бить Моавитян, и те побежали от них, а они продолжали идти на них и бить Моавитян.
25 Міста поруйнували, кидали кожний по каменеві на всяке добре поле, аж поки його не позакидали, позабивали всі джерела, повирубували плодючі дерева. Зостались тільки камінні мури з Кір-Харесету, та й ті пращовики обступили й заходилися розбивати.	25 И города разрушили, и на всякий лучший участок в поле бросили каждый по камню и закидали его; и все протоки вод запрудили и все дерева лучшие срубили, так что оставались только каменья в Кир-Харешете. И обступили его пращники и разрушили его.
26 Побачив моавський цар, що не може далі воювати, тож узяв з собою 700 чоловік, озброєних мечами, щоб пробитись до едомського царя; та не пощастило їм це.	26 И увидел царь Моавитский, что битва одолевает его, и взял с собою семьсот человек, владеющих мечом, чтобы пробиться к царю Едомскому; но не могли.
27 Тоді він узяв свого первородного сина, що мав царювати після нього, і приніс його у всепалення на мурі. Це призвело до великого гніву на ізраїльтян, що відійшли від нього й повернулись у свою землю.	27 И взял он сына своего первенца, которому следовало царствовать вместо него, и вознес его во всесожжение на стене. Это произвело большое негодование в Израильтянах, и они отступили от него и возвратились в свою землю.