ІІ Царів 22

¹ Йосії було 8 років, як став царем, і царював він 31 рік в Єрусалимі. Мати його, дочка Адаї, з Боцкату, звалась Едіда.

² Він чинив те, що Господеві було довподоби; ходив у всьому дорогою Давида, предка свого, не відступав від неї ні праворуч, ні ліворуч.

³ На вісімнадцятому році царя Йосії послав цар писаря Шафана, сина Ацалії, сина Мешуллама, в Господній храм, з наказом:

⁴ «Іди до первосвященика Хілкії, нехай він перелічить гроші, принесені в Господній храм, що сторожі при храмовім порозі зібрали від народу,

⁵ і нехай передадуть їх наглядачам робітників, що працюють у Господньому храмі, а ці нехай роздадуть їх робітникам у Господньому храмі на направу зіпсованого в храмі: —

⁶ теслям, каменярам, мулярам та й на закуп дерева й тесаного каміння до направи храму.

⁷ Не вимагайте від них рахунку з грошей, переданих до їхніх рук, бо вони орудують чесно.»

⁸ Первосвященик Хілкія сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу Закону в Господньому храмі.» І подав Хілкія Шафанові книгу, і той читав її.

⁹ Потім повернувся писар Шафан до царя й доніс йому про справу, кажучи: «Слуги твої зібрали гроші, що знайшлись у храмі, і передали їх наглядачам робітників, що при Господньому храмі.»

¹⁰ Далі писар Шафан оповів цареві: «Священик Хілкія дав мені книгу.» І Шафан читав її перед царем.

¹¹ Почувши слова книги Закону, цар роздер на собі одежу.

¹² І повелів він священикові Хілкії, Ахікамові, синові Шафана, Ахборові, синові Міхаї, писареві Шафанові й Асаї, царському урядовцеві:

¹³ «Йдіть, спитайте Господа за мене й за народ і за всю Юдею щодо слів цієї книги, що знайдено, бо великий має бути гнів Господній, що запалав на нас за те, що батьки наші не слухали цієї книги й не робили усього того, що там написано.»

¹⁴ І пішов священик Хілкія з Ахікамом, Ахбором, Шафаном та Асаєю до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархаза, що доглядав одежу, — жила ж вона в Єрусалимі, в другій дільниці, — і розмовляли з нею.

¹⁵ Вона їм відповіла: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

¹⁶ Так говорить Господь: Ось я наведу лихо на це місце й на його мешканців; всі ті слова, що в книзі, яку читав юдейський цар.

¹⁷ Тому що вони покинули мене й кадили іншим богам, щоб гнівити мене усіма вчинками своїх рук, запалав гнів мій проти цього місця — і не погасне.

¹⁸ Цареві ж юдейському, що послав вас спитати Господа, ось що скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Слова, що ти чув, здійсняться.

¹⁹ Але тому, що твоє серце зворушилося й ти впокорився перед Господом, почувши те, що я висказав проти цього місця й проти його мешканців, що стануть жахом і прокляттям для інших, тому, що ти роздер на собі одежу й плакав передо мною, і я теж вислухав тебе, — слово Господнє, —

²⁰ і, власне, тому я прилучу тебе до твоїх батьків; ти зійдеш у твій гріб у мирі й очі твої не побачать усього того лиха, що я наведу на це місце.» І вони принесли цареві відповідь.