Даниїл 13

Біблія	BIBLES DES PEUPLES
1 Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім’я Йоаким.	1 Il y avait un homme du nom de Yoakim qui vivait à Babylone.
2 Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,	2 Il avait épousé une femme nommée Suzanne, fille de Helquias; elle était très belle et craignait Dieu
3 бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.	3 car ses parents étaient excellents et ils avaient élevé leur fille selon la loi de Moïse.
4 Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.	4 Yoakim était très riche, il avait un jardin qui touchait sa maison; les Juifs venaient nombreux chez lui car il était le plus respecté de tous.
5 Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»	5 Cette année-là on avait choisi comme juges deux anciens du peuple, de ceux pour lesquels le Seigneur a dit: “L’injustice s’est manifestée à Babylone avec des anciens, des juges qui voulaient passer pour chefs du peuple.”
6 Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.	6 Ces hommes fréquentaient la maison de Yoakim et tous ceux qui avaient un procès venaient les trouver.
7 Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.	7 Lorsque le peuple se retirait vers le milieu du jour, Suzanne allait au jardin de son mari pour s’y promener.
8 Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.	8 Les deux anciens qui la voyaient chaque jour entrer et se promener, commencèrent à la désirer;
9 Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.	9 ils en perdirent la tête, ils cessèrent de regarder vers le Ciel et oublièrent ses justes jugements.
10 Обидва вони запалали любов’ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,	10 Ils étaient tous les deux dévorés par la même passion, mais ils se le cachaient l’un à l’autre;
11 бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.	11 ils avaient honte d’avouer le désir qui les pressait de coucher avec elle,
12 Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.	12 mais chaque jour ils faisaient tout pour l’apercevoir.
13 Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,	13 Ils se dirent un jour l’un à l’autre: “Rentrons chez nous, c’est l’heure du déjeuner.” Ils sortent, ils se séparent,
14 але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.	14 et puis ils font demi-tour et ils se retrouvent au même endroit. Ils s’interrogent l’un l’autre sur la raison de ce retour et ils finissent par s’avouer leur désir. Alors ils commencent à chercher ensemble une occasion de la trouver seule.
15 Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.	15 Tandis qu’ils étaient à l’affût d’une occasion favorable, Suzanne entra dans le jardin comme elle avait fait jusque là, accompagnée seulement de deux servantes. Il faisait chaud et elle voulut se baigner.
16 А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.	16 Il n’y avait personne dans le jardin en dehors des deux anciens qui s’étaient cachés et qui la guettaient.
17 Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»	17 Suzanne dit aux jeunes filles: “Apportez-moi donc de l’huile et des parfums et fermez les portes du jardin pour que je puisse me baigner.”
18 Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.	18 Elles firent comme Suzanne avait dit; elles fermèrent les portes du jardin et sortirent par la porte de derrière pour rapporter ce qu’elle avait demandé; elle ne savait pas que les anciens étaient là cachés.
19 Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї	19 Dès que les servantes furent sorties, les deux anciens se levèrent et coururent vers Suzanne.
20 і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, —	20 Ils lui dirent: “Les portes du jardin sont maintenant fermées, personne ne nous voit et nous sommes fous de désir pour toi: accepte donc de te donner à nous.
21 а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»	21 Sinon, nous porterons témoignage contre toi, nous dirons qu’un jeune homme était avec toi et que c’est pour cela que tu as renvoyé les jeunes filles.”
22 Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це — смерть мені, а як не зроблю — не втекти мені з рук ваших;	22 Suzanne soupira et dit: “De toutes parts pour moi c’est l’angoisse: ce serait pour moi la mort que de faire une telle chose, et si je ne le fais pas, je n’échapperai pas à vos mains.
23 але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»	23 Mais il vaut mieux pour moi tomber innocente entre vos mains, que de pécher sous le regard du Seigneur.”
24 І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.	24 Alors Suzanne cria d’une voix forte, mais les deux anciens crièrent aussi contre elle
25 Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.	25 et l’un d’entre eux courut ouvrir les portes du jardin.
26 Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.	26 En entendant les cris dans le jardin, les serviteurs de la maison arrivèrent en courant par la porte de derrière pour voir ce qui était arrivé.
27 І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.	27 Les anciens s’expliquèrent, et les serviteurs furent couverts de confusion car on n’avait jamais entendu dire quelque chose de semblable à propos de Suzanne.
28 Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни — видати її на смерть,	28 Le lendemain, lorsque le peuple se rassembla chez Yoakim, le mari de Suzanne, les deux anciens arrivèrent le cœur rempli de pensées criminelles contre Suzanne; ils étaient décidés à la faire mourir.
29 то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.	29 Devant tout le peuple ils dirent: “Allez chercher Suzanne, fille de Helquias, la femme de Yoakim.” Aussitôt on alla la chercher.
30 І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.	30 Elle arriva avec ses parents, ses enfants et sa famille.
31 Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.	31 Suzanne avait un très beau visage: elle était très belle.
32 І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, — щоб насититись її красою.	32 Comme elle était voilée, ces misérables lui firent enlever son voile pour se rassasier encore de sa beauté.
33 Домашні її й усі, що її бачили, плакали.	33 Tous ses proches pleuraient, ainsi que tous ceux qui la voyaient.
34 А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.	34 Alors les deux vieillards se levèrent au milieu de l’assemblée et posèrent leurs mains sur sa tête.
35 Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.	35 Elle pleurait: le visage tourné vers le ciel, elle mettait sa confiance en Dieu.
36 Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.	36 Les vieillards prirent la parole: “Tandis que nous nous promenions seuls dans le jardin, cette femme est entrée avec deux servantes. Elle a fermé les portes du jardin, puis elle a renvoyé les jeunes filles.
37 Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.	37 Alors un jeune homme qui était caché s’est approché d’elle et a péché avec elle.
38 Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,	38 Nous étions dans un coin du jardin et, quand nous avons vu ce scandale, nous nous sommes précipités vers eux
39 то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;	39 et nous les avons vu coucher ensemble. Mais nous n’avons pas pu saisir le jeune homme parce qu’il était plus fort que nous. Après avoir ouvert les portes, il a pris la fuite.
40 цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.	40 Mais elle, nous l’avons prise et nous lui avons demandé qui était ce jeune homme,
41 Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм — як старшим у народі і як суддям — і засудили її на смерть.	41 et elle n’a pas voulu nous le dire. Nous sommes témoins de tout cela.” Comme ils étaient anciens et juges du peuple, l’assemblée crut à leurs paroles et ils la condamnèrent à mort.
42 Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!	42 Alors Suzanne cria d’une voix forte: “Dieu éternel, toi qui connais les secrets et qui sais tout avant que les choses n’arrivent,
43 Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»	43 tu sais qu’ils ont porté contre moi un faux témoignage et que maintenant je meurs innocente de tout ce que ces misérables ont imaginé contre moi!”
44 І почув Господь її голос,	44 Le Seigneur entendit la voix de Suzanne.
45 і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім’я Даниї,	45 Pendant qu’on la conduisait au supplice, Dieu éveilla l’esprit saint d’un jeune garçon nommé Daniel,
46 і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»	46 et d’une voix forte il cria: “Je suis innocent du sang de cette femme!”
47 Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»	47 Tout le monde se retourna vers lui et lui dit: “Qu’est-ce que tu nous dis là?”
48 Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!	48 Et lui, se tenant au milieu de tous, leur dit: “Êtes-vous donc tellement stupides, fils d’Israël? Sans avoir jugé, sans connaître la vérité, vous condamnez une fille d’Israël!
49 Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»	49 Retournez au tribunal, car ils ont porté contre elle un faux témoignage.”
50 Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»	50 Tout le monde s’empressa de retourner au tribunal et les anciens dirent à Daniel: “Viens, assieds-toi au milieu de nous et dis-nous ta pensée, car Dieu t’a donné la sagesse des anciens.”
51 Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»	51 Daniel leur dit: “Séparez-les l’un de l’autre, et moi je vais les juger.”
52 Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,	52 Lorsqu’ils furent séparés l’un de l’autre, Daniel appela le premier et lui dit: “Tu as vieilli dans le mal, et maintenant les péchés de ta vie passée retombent sur toi.
53 судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.	53 Tu rendais des jugements injustes, tu condamnais les innocents et tu renvoyais libres les coupables, alors que le Seigneur a dit: Tu ne feras pas mourir l’innocent et le juste.
54 Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»	54 Eh bien, puisque tu l’as vue, dis-nous sous quel arbre tu les as vus coucher ensemble.” Il répondit: “Sous un acacia.”
55 А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»	55 Daniel lui dit: “Ton mensonge retombe sur ta propre tête et Dieu a déjà donné l’ordre à son ange de te fendre par le milieu.”
56 Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!	56 Il le renvoya et ordonna de faire venir le second; il lui dit: “Race de Canaan et non de Juda! la beauté t’a fait perdre la tête et le désir a perverti ton cœur.
57 Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.	57 Voilà comment vous agissiez avec les filles d’Israël, et par crainte elles se donnaient à vous, mais une fille de Juda n’a pas supporté votre misérable conduite.
58 Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»	58 Eh bien, dis-moi donc sous quel arbre tu les as surpris en train de coucher ensemble.” Il répondit: “Sous un chêne.”
59 Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»	59 Daniel lui dit: “Ton mensonge à toi aussi retombe sur ta tête, l’ange de Dieu est là qui t’attend l’épée à la main pour te couper par le milieu et te faire périr.”
60 І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.	60 Alors toute l’assemblée cria d’une voix forte: ils bénirent Dieu parce qu’il sauve ceux qui espèrent en lui.
61 А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, —	61 Puis ils se retournèrent contre les deux anciens que Daniel avait convaincus de faux témoignage par leurs propres paroles; on leur infligea le châtiment que, dans leur méchanceté, ils avaient projeté contre leur prochain.
62 вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.	62 On appliqua la loi de Moïse: ils furent mis à mort et, ce jour-là, le sang innocent fut sauvé.
63 Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.	63 Helquias et sa femme louèrent Dieu pour leur fille Suzanne, et de même Yoakim, son mari, et toute sa famille, car on n’avait rien trouvé à lui reprocher.
64 А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.	64 À partir de ce jour-là et dans la suite, le peuple respecta Daniel.