Йова 9

Біблія	BIBBIA CEI 1974
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Giobbe rispose dicendo:
2 «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?	2 In verità io so che è così: e come può un uomo aver ragione innanzi a Dio?
3 Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.	3 Se uno volesse disputare con lui, non gli risponderebbe una volta su mille.
4 Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?	4 Saggio di mente, potente per la forza, chi s'è opposto a lui ed è rimasto salvo?
5 Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.	5 Sposta le montagne e non lo sanno, egli nella sua ira le sconvolge.
6 Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.	6 Scuote la terra dal suo posto e le sue colonne tremano.
7 Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.	7 Comanda al sole ed esso non sorge e alle stelle pone il suo sigillo.
8 Він небеса нап’яв, сам він; | він ходить по морських висотах.	8 Egli da solo stende i cieli e cammina sulle onde del mare.
9 Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.	9 Crea l'Orsa e l'Orione, le Pleiadi e i penetrali del cielo australe.
10 Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!	10 Fa cose tanto grandi da non potersi indagare, meraviglie da non potersi contare.
11 Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.	11 Ecco, mi passa vicino e non lo vedo, se ne va e di lui non m'accorgo.
12 Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?	12 Se rapisce qualcosa, chi lo può impedire? Chi gli può dire: "Che fai?".
13 Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!	13 Dio non ritira la sua collera: sotto di lui sono fiaccati i sostenitori di Raab.
14 Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?	14 Tanto meno io potrei rispondergli, trovare parole da dirgli!
15 Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.	15 Se avessi anche ragione, non risponderei, al mio giudice dovrei domandare pietà.
16 Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.	16 Se io lo invocassi e mi rispondesse, non crederei che voglia ascoltare la mia voce.
17 Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, —	17 Egli con una tempesta mi schiaccia, moltiplica le mie piaghe senza ragione,
18 він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.	18 non mi lascia riprendere il fiato, anzi mi sazia di amarezze.
19 Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?	19 Se si tratta di forza, è lui che dà il vigore; se di giustizia, chi potrà citarlo?
20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об’явлю себе невинним, мене обвинуватять.	20 Se avessi ragione, il mio parlare mi condannerebbe; se fossi innocente, egli proverebbe che io sono reo.
21 Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.	21 Sono innocente? Non lo so neppure io, detesto la mia vita!
22 Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.	22 Per questo io dico: "È la stessa cosa": egli fa perire l'innocente e il reo!
23 А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.	23 Se un flagello uccide all'improvviso, della sciagura degli innocenti egli ride.
24 що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.	24 La terra è lasciata in balìa del malfattore: egli vela il volto dei suoi giudici; se non lui, chi dunque sarà?
25 І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.	25 I miei giorni passano più veloci d'un corriere, fuggono senza godere alcun bene,
26 Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.	26 volano come barche di giunchi, come aquila che piomba sulla preda.
27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! —	27 Se dico: "Voglio dimenticare il mio gemito, cambiare il mio volto ed essere lieto",
28 то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.	28 mi spavento per tutti i miei dolori; so bene che non mi dichiarerai innocente.
29 Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?	29 Se sono colpevole, perché affaticarmi invano?
30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,	30 Anche se mi lavassi con la neve e pulissi con la soda le mie mani,
31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.	31 allora tu mi tufferesti in un pantano e in orrore mi avrebbero le mie vesti.
32 Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!	32 Poiché non è uomo come me, che io possa rispondergli: "Presentiamoci alla pari in giudizio".
33 Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,	33 Non c'è fra noi due un arbitro che ponga la mano su noi due.
	34 Allontani da me la sua verga sì che non mi spaventi il suo terrore:
35 Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»	35 allora io potrò parlare senza temerlo, perché così non sono in me stesso.