Юдити 6

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Коли ж гармидер тих мужів, що були обступили раду, затих, Олоферн, головний вождь асирійського війська, мовив перед усім народом чужинецьким та до Ахіора, до всіх синів Моава:	1 Когда утих шум вокруг собрания, Олоферн, военачальник войска Ассирийского, сказал Ахиору пред всем народом иноплеменных и всем сынам Моава:
2 «А хто ти такий, Ахіоре, та наємці Ефраїма, щоб пророкувати поміж нами, як оце чиниш сьогодні, та щоб нас умовляти не йти війною проти ізраїльського люду, бо їхній Бог, мовляв, їх захищає? Хто бог, крім Навуходоносора? Він пошле свою силу й знищить їх з лиця землі, та й їхній Бог не захистить їх.	2 кто ты такой, Ахиор, с наемниками Ефрема, что напророчил нам сегодня и сказал, чтобы мы не воевали с родом Израильским, потому что Бог их защищает? Кто же Бог, как не Навуходоносор? Он пошлет свою силу и сотрет их с лица земли,- и Бог их не избавит их.
3 Ми, його слуги, розгромимо їх як одного чоловіка, і вони не встояться перед напором нашої кінноти.	3 Но мы, рабы его, поразим их, как одного человека, и не устоять им против силы наших коней.
4 Ми спалимо їх у метушні. Гори їх уп’ються їхньою кров’ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами. Стопи їхніх ніг не встояться перед нами, вони вигинуть до одного, каже володар Навуходоносор, пан усієї землі, бо він сказав, і його слова не будуть пусті.	4 Мы растопчем их; горы их упьются их кровью, равнины их наполнятся их трупами, и не станет стопа ног их против нашего лица, но гибелью погибнут они, говорит царь Навуходоносор, господин всей земли. Ибо он сказал,- и не напрасны будут слова повелений его.
5 Ти ж, Ахіоре, наємче аммонський, ти, що сказав ці слова нині, в день свого зухвалого виступу, віднині не побачиш більше мого обличчя аж по день, коли я помщусь над кодлом тих, що втекли з Єгипту.	5 А ты, Ахиор, наемник Аммона, высказавший слова эти в день неправды твоей, от сего дня не увидишь больше лица моего, доколе я не отомщу этому народу, пришедшему из Египта.
6 Тоді моє військо та юрба моїх слуг проколе тобі мечем боки, і ти впадеш поміж їхніми пораненими, коли я вирушу проти Ізраїля.	6 Когда же я возвращусь, меч войска моего и толпа слуг моих пройдет по ребрам твоим,- и ты падешь между ранеными их.
7 Мої слуги відведуть тебе в гори й залишать тебе в однім з міст, що на узгір’ях.	7 Рабы мои отведут тебя в нагорную страну и оставят в одном из городов на высотах,
8 Ти не загинеш, хібащо пропадеш разом з ними.	8 и ты не умрешь там, доколе не будешь с ними истреблен.
9 Коли ж надієшся у своїм серці, що вони не будуть завойовані, нехай твоє обличчя не буде понурим. Я сказав, і ні одне з моїх слів не пропаде марно.»	9 Если же ты надеешься в сердце твоем, что они не будут взяты, то да не спадает лице твое. Я сказал, и ни одно из слов моих не пропадет.
10 І повелів Олоферн своїм слугам, що стояли в його шатрі, схопити Ахіора й відвести його у Ветулію та видати в руки синів Ізраїля.	10 И приказал Олоферн рабам своим, предстоявшим в шатре его, взять Ахиора, отвести его в Ветилую и предать в руки сынов Израиля.
11 І схопили його слуги та й вивели за табір у долину, пройшли серед долини в гори й прибули до джерел, що під Ветулією.	11 Рабы его схватили и вывели его за стан на поле, а со среды равнины поднялись в нагорную страну и пришли к источникам, бывшим под Ветилуею.
12 Побачивши їх мужі міста, що були на верху гори, вхопилися за зброю і вийшли за місто на шпиль гори, а всі пращники, щоб не дати їм піднятись угору, кидали на них камінням.	12 Когда увидели их жители города на вершине горы, то взялись за оружия свои и, выйдя за город на вершину горы, все мужи-пращники охраняли восход свой и бросали в них каменьями.
13 Та вони підкрались попід гору й, зв’язавши Ахіора, покинули його одного біля стопи гори, самі ж повернулись до свого пана.	13 А они, подойдя под гору, связали Ахиора и, оставив его брошенным при подошве горы, ушли к своему господину.
14 Тоді сини Ізраїля, спустившись униз із міста й наблизившись до нього, розв’язали його, відвели в Ветулію та й поставили перед правителями свого міста;	14 Сыны же Израиля, вышедшие из своего города, остановились над ним и, развязав его, привели в Ветилую, и представили его начальникам своего города,
15 а були тоді: Озія, син Міхи, з коліна Симеона, Хавріс, син Готонієла, та Харміс, син Мелхієла.	15 которыми были в те дни Озия, сын Михи из колена Симеонова, Хаврий, сын Гофониила, и Хармий, сын Мелхиила.
16 І скликали вони всіх старшин міста. Прибігла й уся їхня молодь та жінки на збори. Поставили Ахіора серед усього народу, й Озія спитав його, що сталось.	16 Они созвали всех старейшин города, и сбежались в собрание все юноши их и жены, и поставили Ахиора среди всего народа своего, и Озия спросил его о случившемся.
17 А той у відповідь оповів їм про промову на нараді в Олоферна й про ті слова, що сам він вимовив був серед начальників синів асирійських, і як то Олоферн говорив з погордою про дім Ізраїля.	17 Он в ответ пересказал им слова собрания Олофернова и все слова, которые он высказал среди начальников сынов Ассура, и все высокомерные речи Олоферна о доме Израиля.
18 Тоді народ упав обличчям до землі, поклонився Богу і заговорив уголос:	18 Тогда народ пал, поклонился Богу и воззвал:
19 «Господи, Боже неба! Поглянь на їхню гординю превелику й змилуйсь над пониженим нашим родом! Зглянься в цей день на тих, що тобі посвятились!»	19 Господи, Боже Небесный! воззри на их гордыню и помилуй смирение рода нашего, и призри на лице освященных Тебе в этот день.
20 Вони заспокоїли Ахіора й вітали його вельми.	20 И утешили Ахиора и расхвалили его.
21 А Озія взяв його по зборах до себе в хату і справив бенкет для старших. Усю ту ніч молилися про допомогу до Бога Ізраїля.	21 Потом Озия взял его из собрания в свой дом и сделал пир для старейшин,- и целую ночь ту они призывали Бога Израилева на помощь.