Ewangelia wg św. Jana 11

Biblia Tysiąclecia	Біблія
1 Był pewien chory, Łazarz z Betanii, z miejscowości Marii i jej siostry Marty.	1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
2 Maria zaś była tą, która namaściła Pana olejkiem i włosami swoimi otarła Jego nogi. Jej to brat Łazarz chorował.	2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3 Siostry zatem posłały do Niego wiadomość: Panie, oto choruje ten, którego Ty kochasz.	3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
4 Jezus usłyszawszy to rzekł: Choroba ta nie zmierza ku śmierci, ale ku chwale Bożej, aby dzięki niej Syn Boży został otoczony chwałą.	4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
5 A Jezus miłował Martę i jej siostrę, i Łazarza.	5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
6 Mimo jednak że słyszał o jego chorobie, zatrzymał się przez dwa dni w miejscu pobytu.	6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
7 Dopiero potem powiedział do swoich uczniów: Chodźmy znów do Judei.	7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
8 Rzekli do Niego uczniowie: Rabbi, dopiero co Żydzi usiłowali Cię ukamienować i znów tam idziesz?	8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
9 Jezus im odpowiedział: Czyż dzień nie liczy dwunastu godzin? Jeżeli ktoś chodzi za dnia, nie potknie się, ponieważ widzi światło tego świata.	9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
10 Jeżeli jednak ktoś chodzi w nocy, potknie się, ponieważ brak mu światła.	10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
11 To powiedział, a następnie rzekł do nich: Łazarz, przyjaciel nasz, zasnął, lecz idę, aby go obudzić.	11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
12 Uczniowie rzekli do Niego: Panie, jeżeli zasnął, to wyzdrowieje.	12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
13 Jezus jednak mówił o jego śmierci, a im się wydawało, że mówi o zwyczajnym śnie.	13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
14 Wtedy Jezus powiedział im otwarcie: Łazarz umarł,	14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15 ale raduję się, że Mnie tam nie było, ze względu na was, abyście uwierzyli. Lecz chodźmy do niego.	15 і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
16 Na to Tomasz, zwany Didymos, rzekł do współuczniów: Chodźmy także i my, aby razem z Nim umrzeć.	16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
17 Kiedy Jezus tam przybył, zastał Łazarza już do czterech dni spoczywającego w grobie.	17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
18 A Betania była oddalona od Jerozolimy około piętnastu stadiów	18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,
19 i wielu Żydów przybyło przedtem do Marty i Marii, aby je pocieszyć po bracie.	19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20 Kiedy zaś Marta dowiedziała się, że Jezus nadchodzi, wyszła Mu na spotkanie. Maria zaś siedziała w domu.	20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21 Marta rzekła do Jezusa: Panie, gdybyś tu był, mój brat by nie umarł.	21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
22 Lecz i teraz wiem, że Bóg da Ci wszystko, o cokolwiek byś prosił Boga.	22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
23 Rzekł do niej Jezus: Brat twój zmartwychwstanie.	23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»
24 Rzekła Marta do Niego: Wiem, że zmartwychwstanie w czasie zmartwychwstania w dniu ostatecznym.	24 «Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
25 Rzekł do niej Jezus: Ja jestem zmartwychwstaniem i życiem. Kto we Mnie wierzy, choćby i umarł, żyć będzie.	25 А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
26 Każdy, kto żyje i wierzy we Mnie, nie umrze na wieki. Wierzysz w to?	26 Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
27 Odpowiedziała Mu: Tak, Panie! Ja wciąż wierzę, żeś Ty jest Mesjasz, Syn Boży, który miał przyjść na świat.	27 «Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
28 Gdy to powiedziała, odeszła i przywołała po kryjomu swoją siostrę, mówiąc: Nauczyciel jest i woła cię.	28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
29 Skoro zaś tamta to usłyszała, wstała szybko i udała się do Niego.	29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
30 Jezus zaś nie przybył jeszcze do wsi, lecz był wciąż w tym miejscu, gdzie Marta wyszła Mu na spotkanie.	30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
31 Żydzi, którzy byli z nią w domu i pocieszali ją, widząc, że Maria szybko wstała i wyszła, udali się za nią, przekonani, że idzie do grobu, aby tam płakać.	31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32 A gdy Maria przyszła do miejsca, gdzie był Jezus, ujrzawszy Go upadła Mu do nóg i rzekła do Niego: Panie, gdybyś tu był, mój brat by nie umarł.	32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
33 Gdy więc Jezus ujrzał jak płakała ona i Żydzi, którzy razem z nią przyszli, wzruszył się w duchu, rozrzewnił i zapytał: Gdzieście go położyli?	33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
34 Odpowiedzieli Mu: Panie, chodź i zobacz.	34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
35 Jezus zapłakał.	35 Заплакав Ісус.
36 A Żydzi rzekli: Oto jak go miłował!	36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»
37 Niektórzy z nich powiedzieli: Czy Ten, który otworzył oczy niewidomemu, nie mógł sprawić, by on nie umarł?	37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
38 A Jezus ponownie, okazując głębokie wzruszenie, przyszedł do grobu. Była to pieczara, a na niej spoczywał kamień.	38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
39 Jezus rzekł: Usuńcie kamień. Siostra zmarłego, Marta, rzekła do Niego: Panie, już cuchnie. Leży bowiem od czterech dni w grobie.	39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
40 Jezus rzekł do niej: Czyż nie powiedziałem ci, że jeśli uwierzysz, ujrzysz chwałę Bożą? Usunięto więc kamień.	40 «А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
41 Jezus wzniósł oczy do góry i rzekł: Ojcze, dziękuję Ci, żeś mnie wysłuchał.	41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
42 Ja wiedziałem, że mnie zawsze wysłuchujesz. Ale ze względu na otaczający Mnie lud to powiedziałem, aby uwierzyli, żeś Ty Mnie posłał.	42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
43 To powiedziawszy zawołał donośnym głosem: Łazarzu, wyjdź na zewnątrz!	43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
44 I wyszedł zmarły, mając nogi i ręce powiązane opaskami, a twarz jego była zawinięta chustą. Rzekł do nich Jezus: Rozwiążcie go i pozwólcie mu chodzić.	44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
45 Wielu więc spośród Żydów przybyłych do Marii ujrzawszy to, czego Jezus dokonał, uwierzyło w Niego.	45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
46 Niektórzy z nich udali się do faryzeuszów i donieśli im, co Jezus uczynił.	46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
47 Wobec tego arcykapłani i faryzeusze zwołali Wysoką Radę i rzekli: Cóż my robimy wobec tego, że ten człowiek czyni wiele znaków?	47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
48 Jeżeli Go tak pozostawimy, to wszyscy uwierzą w Niego, i przyjdą Rzymianie, i zniszczą nasze miejsce święte i nasz naród.	48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
49 Wówczas jeden z nich, Kajfasz, który w owym roku był najwyższym kapłanem, rzekł do nich: Wy nic nie rozumiecie i nie bierzecie tego pod uwagę,	49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
50 że lepiej jest dla was, gdy jeden człowiek umrze za lud, niż miałby zginąć cały naród.	50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
51 Tego jednak nie powiedział sam od siebie, ale jako najwyższy kapłan w owym roku wypowiedział proroctwo, że Jezus miał umrzeć za naród,	51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
52 a nie tylko za naród, ale także, by rozproszone dzieci Boże zgromadzić w jedno.	52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
53 Tego więc dnia postanowili Go zabić.	53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.
54 Odtąd Jezus już nie występował wśród Żydów publicznie, tylko odszedł stamtąd do krainy w pobliżu pustyni, do miasteczka, zwanego Efraim, i tam przebywał ze swymi uczniami.	54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
55 A była blisko Pascha żydowska. Wielu przed Paschą udawało się z tej okolicy do Jerozolimy, aby się oczyścić.	55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
56 Oni więc szukali Jezusa i gdy stanęli w świątyni, mówili jeden do drugiego: Cóż wam się zdaje? Czyżby nie miał przyjść na święto?	56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»
57 Arcykapłani zaś i faryzeusze wydali polecenie, aby każdy, ktokolwiek będzie wiedział o miejscu Jego pobytu, doniósł o tym, aby Go można było pojmać.	57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.