Левіт 7

¹ «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.

² її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.

³ Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,

⁴ і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;

⁵ і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.

⁶ Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.

⁷ Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування — закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.

⁸ Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.

⁹ А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, — йому буде вона.

¹⁰ Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.

¹¹ А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.

¹² Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.

¹³ Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.

¹⁴ З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров’ю мирної жертви; йому вона належить.

¹⁵ М’ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.

¹⁶ А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з’їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;

¹⁷ а що залишиться з жертвенного м’яса на третій день, треба спалити на вогні.

¹⁸ Коли ж би хтось усе таки їв м’ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.

¹⁹ Коли якесь м’ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м’ясо кожен чистий може їсти.

²⁰ Хто з’їсть м’ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.

²¹ А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з’їсть м’яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»

²² І сказав Господь Мойсеєві:

²³ «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.

²⁴ Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.

²⁵ Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.

²⁵ Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.

²⁷ Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»

²⁸ І промовив Господь до Мойсея:

²⁹ «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.

³⁰ Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,

³¹ а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.

³² Праву лопатку теж священикові здасте — як данину з ваших мирних жертв.

³³ Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.

³⁴ Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»

³⁵ Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,

³⁶ як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.

³⁷ Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,

³⁸ що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.