Левіт 26

¹ «Не робіть собі кумирів, ні тесаних ідолів, ні стовпів не ставте собі, ні каменя з образами нехай не буде в вашій землі, щоб перед ними падати ниць; бо я — Господь, Бог ваш.

² Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте; я — Господь.

³ Коли ходитимете в моїх установах і пильнуватимете мої заповіді, і будете їх виконувати,

⁴ то я насилатиму вам дощі о відповідній порі, і земля даватиме свій урожай, і дерево, що в полі, приноситиме свої плоди.

⁵ Молотьба триватиме у вас до збирання винограду, а збір винограду триватиме до сівби; ви їстимете хліб ваш до наситу і житимете безпечно у своєму краю.

⁶ Я встановлю мир у краю, й зможете лягати (спати), і ніхто не буде вас турбувати; я повиганяю хижого звіря з країни, і меч не проходитиме по краю вашім.

⁷ Ви будете гнатися за вашими ворогами, й вони падатимуть від меча перед вами.

⁸ П’ятеро вас гнатиме сотню, а сотня вас гнатиме десять тисяч, падатимуть вороги ваші від меча перед вами.

⁹ Я обернусь до вас і розплоджу вас, і розмножу вас, і дотримаю мого союзу з вами.

¹⁰ Ви не то що зможете прохарчуватися попередньолітніми врожаями, ба навіть виноситимете старе перед новим урожаєм.

¹¹ Я поставлю мою храмину посеред вас: не буду бридитися вами.

¹² Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом.

¹³ Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб ви не були там рабами; я поломив занози ярма вашого, щоб ви ходили випростані.

¹⁴ Коли ж ви мене не послухаєте і не виконуватимете всіх оцих заповідей моїх,

¹⁵ коли зневажатимете мої установи й гордуватимете веліннями моїми, не здійснюючи всіх заповідей моїх та ламаючи союз мій,

¹⁶ то ось що я зроблю з вами: напущу на вас страх, сухоти й пропасницю, від них померкнуть очі й погасне життя. Намарно будете засівати своє зерно, бо вороги ваші пожеруть його.

¹⁷ Я звернусь проти вас, і вас поб’ють вороги ваші; над вами володарюватимуть ненависники ваші, і ви втікатимете, хоч і ніхто не буде гнатися за вами.

¹⁸ Якщо і тоді не послухаєте мене, я семикратно обкладу вас карами за гріхи ваші.

¹⁹ Я зламаю вашу зарозумілу силу, і зроблю небо над вами як залізо, а землю вашу як мідь.

²⁰ Намарне витратиться ваша сила, бо земля ваша не даватиме врожаю, ні дерево з краю не даватиме свого плоду.

²¹ А коли ж ви все таки будете противитися мені, і не схочете слухати мене, я скараю вас сім разів більшою карою, ніж ваші гріхи.

²² Я пущу на вас дикого звіря, що вигубить дітей ваших, і винищить скотину вашу, і вас зведе нінащо, так що спорожніють шляхи ваші.

²³ Коли ж ви й після цього не дасте мені вас направити, а виступатимете проти мене,

²⁴ то я теж піду проти вас і покараю вас семикрат-но за гріхи ваші.

²⁵ Я наведу на вас меч, що помститься за зламаний союз. Ви позбираєтесь у ваших містах, а я впущу посеред вас чуму, і ви впадете ворогові до рук.

²⁶ Як я відніму в вас піддержку вашу, — хліб, тоді десять молодиць пектимуть хліб ваш в одній печі і розділюватимуть вам по вазі, й ви їстимете й не насититесь.

²⁷ Коли ж і після цього не послухаєте мене і повстанете проти мене,

²⁸ я теж виступлю в гніві проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші.

²⁹ Ви їстимете тіло синів ваших, і тіло дочок ваших їстимете.

³⁰ Я зруйную ваші висоти, і розіб’ю ваші стовпи на честь сонця і кину ваші трупи на звалища бовванів ваших, і душа моя гидуватиме вами.

³¹ Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень.

³² Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею.

³³ Вас самих я порозкидаю між народами, я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни.

³⁴ Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами.

³⁵ По всі дні запустіння свого спочиватиме вона за те, що не відпочивала своїми суботами, як жили ви на ній.

³⁶ А тим, хто з вас зостанеться, на серце наведу страх у країнах їхніх ворогів; так що гнатиме їх шелестіння листя, як затремтить від вітру, і втікатимуть, як утікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься за ними.

³⁷ І спотикатимуться один через одного, наче перед мечем, хоч ніхто не гнатиметься за ними; ви не встоїтесь перед ворогами вашими.

³⁸ Ви загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших.

³⁹ Хто ж зостанеться з вас, ті зотліють за свої беззаконня по ворожих землях; вони зотліють і за беззаконня батьків своїх, як і батьки їхні.

⁴⁰ Вони зізнаються у власних беззаконнях і у беззаконнях батьків своїх, — і в тих віроломствах, що мені вчинили, йдучи явно проти мене.

⁴¹ Із-за того й я повстав проти них і вигнав їх у землю ворогів їхніх. І тоді впокориться їхнє необрізане серце, і тоді вони спокутують свої беззаконня.

⁴² Я згадаю союз мій із Яковом і союз мій із Ісааком, та й союз мій із Авраамом я теж згадаю, і землю я згадаю.

⁴³ Але спершу вони мають покинути її; і вона зазнає своїх субот, як вони її полишать; та й самі вони спокутують свої беззаконня за те, що приписами моїми погордували й установами моїми гидували.

⁴⁴ Та навіть і тоді, як перебуватимуть у землі ворогів своїх, я їх від себе не відкину, і не полишу їх так, щоб їх вигубити та зламати союз мій із ними; я бо — Господь, Бог їхній.

⁴⁵ Тож і згадаю заради них самих союз мій із їхніми предками, що вивів їх із Єгипетської землі перед очима в народів, щоб бути їхнім Богом, я, Господь.»

⁴⁶ Це установи, й приписи й закони, що поставив Господь між собою та синами Ізраїля на Синай-горі, через Мойсея.