Евангелие от Иоанна 13

Библия Синодальный перевод	Біблія
1 Перед праздником Пасхи Иисус, зная, что пришел час Его перейти от мира сего к Отцу, [явил делом, что], возлюбив Своих сущих в мире, до конца возлюбил их.	1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
2 И во время вечери, когда диавол уже вложил в сердце Иуде Симонову Искариоту предать Его,	2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
3 Иисус, зная, что Отец все отдал в руки Его, и что Он от Бога исшел и к Богу отходит,	3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
4 встал с вечери, снял [с Себя верхнюю] одежду и, взяв полотенце, препоясался.	4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
5 Потом влил воды в умывальницу и начал умывать ноги ученикам и отирать полотенцем, которым был препоясан.	5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
6 Подходит к Симону Петру, и тот говорит Ему: Господи! Тебе ли умывать мои ноги?	6 Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»
7 Иисус сказал ему в ответ: что Я делаю, теперь ты не знаешь, а уразумеешь после.	7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
8 Петр говорит Ему: не умоешь ног моих вовек. Иисус отвечал ему: если не умою тебя, не имеешь части со Мною.	8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»
9 Симон Петр говорит Ему: Господи! не только ноги мои, но и руки и голову.	9 «Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
10 Иисус говорит ему: омытому нужно только ноги умыть, потому что чист весь; и вы чисты, но не все.	10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»
11 Ибо знал Он предателя Своего, потому [и] сказал: не все вы чисты.	11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
12 Когда же умыл им ноги и надел одежду Свою, то, возлегши опять, сказал им: знаете ли, что Я сделал вам?	12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите, ибо Я точно то.	13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
14 Итак, если Я, Господь и Учитель, умыл ноги вам, то и вы должны умывать ноги друг другу.	14 Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.
15 Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам.	15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланник не больше пославшего его.	16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
17 Если это знаете, блаженны вы, когда исполняете.	17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
18 Не о всех вас говорю; Я знаю, которых избрал. Но да сбудется Писание: ядущий со Мною хлеб поднял на Меня пяту свою.	18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п’яту свою підніс на мене.
19 Теперь сказываю вам, прежде нежели [то] сбылось, дабы, когда сбудется, вы поверили, что это Я.	19 Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.
20 Истинно, истинно говорю вам: принимающий того, кого Я пошлю, Меня принимает; а принимающий Меня принимает Пославшего Меня.	20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»
21 Сказав это, Иисус возмутился духом, и засвидетельствовал, и сказал: истинно, истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня.	21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
22 Тогда ученики озирались друг на друга, недоумевая, о ком Он говорит.	22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
23 Один же из учеников Его, которого любил Иисус, возлежал у груди Иисуса.	23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
24 Ему Симон Петр сделал знак, чтобы спросил, кто это, о котором говорит.	24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
25 Он, припав к груди Иисуса, сказал Ему: Господи! кто это?	25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
26 Иисус отвечал: тот, кому Я, обмакнув кусок хлеба, подам. И, обмакнув кусок, подал Иуде Симонову Искариоту.
27 И после сего куска вошел в него сатана. Тогда Иисус сказал ему: что делаешь, делай скорее.	27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.
28 Но никто из возлежавших не понял, к чему Он это сказал ему.	28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
29 А как у Иуды был ящик, то некоторые думали, что Иисус говорит ему: купи, что нам нужно к празднику, или чтобы дал что-- нибудь нищим.	29 А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.
30 Он, приняв кусок, тотчас вышел; а была ночь.	30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
31 Когда он вышел, Иисус сказал: ныне прославился Сын Человеческий, и Бог прославился в Нем.	31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
32 Если Бог прославился в Нем, то и Бог прославит Его в Себе, и вскоре прославит Его.	32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.
33 Дети! недолго уже быть Мне с вами. Будете искать Меня, и, как сказал Я Иудеям, что, куда Я иду, вы не можете придти, [так] и вам говорю теперь.	33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.
34 Заповедь новую даю вам, да любите друг друга; как Я возлюбил вас, [так] и вы да любите друг друга.	34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
35 По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.	35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
36 Симон Петр сказал Ему: Господи! куда Ты идешь? Иисус отвечал ему: куда Я иду, ты не можешь теперь за Мною идти, а после пойдешь за Мною.	36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
37 Петр сказал Ему: Господи! почему я не могу идти за Тобою теперь? я душу мою положу за Тебя.	37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»
38 Иисус отвечал ему: душу твою за Меня положишь? истинно, истинно говорю тебе: не пропоет петух, как отречешься от Меня трижды.	38 «Життя твоє покладеш за мене? — відрікає Ісус. — Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»