Евангелие от Матфея 22

Библия Синодальный перевод	Біблія
1 Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:	1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего	2 «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели придти.	3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и всё готово; приходите на брачный пир.	4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою;	5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили [их].	6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска свои, истребил убийц оных и сжег город их.	7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны;	8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
9 итак пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир.	9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими.	10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,	11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
12 и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал.	12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов;	13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 ибо много званых, а мало избранных.	14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.»
15 Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.	15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16 И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице;	16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. «Учителю», — кажуть ті, — «ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17 итак скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю, или нет?	17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?»
18 Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?	18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: «Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19 покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.	19 Покажіть мені гріш податковий.» Ті принесли йому динарій.
20 И говорит им: чье это изображение и надпись?	20 Він спитав їх: «Чий це образ і напис?»
21 Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.	21 Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.»
22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.	22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23 В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:	23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24 Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему;	24 «Учителю», — кажуть, — «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25 было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;	25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26 подобно и второй, и третий, даже до седьмого;	26 Так само і другий і третій аж до сьомого.
27 после же всех умерла и жена;	27 Нарешті, після всіх померла й жінка.
28 итак, в воскресении, которого из семи будет она женою? ибо все имели ее.	28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.»
29 Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,	29 Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30 ибо в воскресении ни женятся, ни выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.	30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом:	31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32 Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых.	32 Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!»
33 И, слыша, народ дивился учению Его.	33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34 А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе.	34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35 И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:	35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?	36 «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?»
37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:	37 Він же сказав до нього: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38 сия есть первая и наибольшая заповедь;	38 це найбільша й найперша заповідь.
39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;	39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.	40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.»
41 Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:	41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42 что вы думаете о Христе? чей Он сын? Говорят Ему: Давидов.	42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів.»
43 Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:	43 Він до них мовить: «Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44 сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?	44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45 Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?	45 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
46 И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.