Вторая книга Царств 18

Torna indietro

Библия Синодальный перевод	Біблія
¹ И осмотрел Давид людей, бывших с ним, и поставил над ними тысяченачальников и сотников.	¹ Давид, зробивши перегляд вояків, що були з ним, понастановляв над ними тисячників і сотників.
² И отправил Давид людей--третью часть под предводительством Иоава, третью часть под предводительством Авессы, сына Саруина, брата Иоава, третью часть под предводительством Еффея Гефянина. И сказал царь людям: я сам пойду с вами.	² І віддав Давид народ: третину під провід Йоава, третину під провід Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, третину ж під провід Ітая з Гату. І об’явив Давид людям: «Я теж піду в похід з вами.»
³ Но люди отвечали ему: не ходи; ибо, если мы и побежим, то не обратят внимания на это; если и умрет половина из нас, также не обратят внимания; а ты один то же, что нас десять тысяч; итак для нас лучше, чтобы ты помогал нам из города.	³ Однак, люди відказали: «Ні, ти не підеш, бо коли ми втечемо, не сумуватимуть за нами, навіть коли б половина з нас полягла, не дбатимуть про нас, ти бо один як десять тисяч нас. Краще, як ти нам з міста допомагатимеш.»
⁴ И сказал им царь: что угодно в глазах ваших, то и сделаю. И стал царь у ворот, и весь народ выходил по сотням и по тысячам.	⁴ І відказав їм цар: «Що вважаєте добрим у ваших очах, те я вчиню.» І став цар коло воріт, як увесь народ виходив сотнями й тисячами.
⁵ И приказал царь Иоаву и Авессе и Еффею, говоря: сберегите мне отрока Авессалома. И все люди слышали, как приказывал царь всем начальникам об Авессаломе.	⁵ І дав цар такий наказ Йоавові, Авішаєві та Ітаєві: «Поводьтеся заради мене обережно з молодим чоловіком, з Авесаломом!» Увесь народ чув, як цар давав провідникам наказ про Авесалома.
⁶ И вышли люди в поле навстречу Израильтянам, и было сражение в лесу Ефремовом.	⁶ І рушив народ у поле проти Ізраїля, і прийшло до бою у лісі Ефраїм.
⁷ И был поражен народ Израильский рабами Давида; было там поражение великое в тот день, --поражены двадцать тысяч [человек].	⁷ Народ ізраїльський був там розбитий Давидовими слугами. Кровопролиття було того дня велике: втратили 20 000 чоловік.
⁸ Сражение распространилось по всей той стране, и лес погубил народа больше, чем сколько истребил меч, в тот день.	⁸ Бій поширився на всю ту околицю, і ліс вигубив більше людей того дня, ніж меч.
⁹ И встретился Авессалом с рабами Давидовыми; он был на муле. Когда мул вбежал с ним под ветви большого дуба, то [Авессалом] запутался волосами своими в ветвях дуба и повис между небом и землею, а мул, бывший под ним, убежал.	⁹ Сталося, що опинивсь Авесалом перед Давидовими слугами. Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі.
¹⁰ И увидел это некто и донес Иоаву, говоря: вот, я видел Авессалома висящим на дубе.	¹⁰ Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоавові: «Слухай, бачив я Авесалома, повис на дубі.»
¹¹ И сказал Иоав человеку, донесшему об этом: вот, ты видел; зачем же ты не поверг его там на землю? я дал бы тебе десять сиклей серебра и один пояс.	¹¹ І відказав Йоав чоловікові, що приніс йому цю вістку: «Якщо ти його бачив, чому ж ти не забив його на місці? Я був би дав тобі десять срібних шеклів і пояс.»
¹² И отвечал тот Иоаву: если бы положили на руки мои и тысячу сиклей серебра, и тогда я не поднял бы руки на царского сына; ибо вслух нас царь приказывал тебе и Авессе и Еффею, говоря: 'сберегите мне отрока Авессалома';	¹² Чоловік відповів Йоавові: «Та хоч би мені й тисячу срібних шеклів відважили на руку, я б не звів руки на царського сина. Чули ж бо ми, як цар наказав тобі, Авішаєві й Ітаєві, казавши: Вважайте заради мене на молодого чоловіка, на Авесалома!
¹³ и если бы я поступил иначе с опасностью жизни моей, то это не скрылось бы от царя, и ты же восстал бы против меня.	¹³ І коли б я підступно зважився на його життя, ніщо б не утаїлось від царя, та й ти сам став би проти мене.»
¹⁴ Иоав сказал: нечего мне медлить с тобою. И взял в руки три стрелы и вонзил их в сердце Авессалома, который был еще жив на дубе.	¹⁴ І відказав Йоав: «Годі мені довше гаятись.» І взяв він до руки три стріли й всадив їх у серце Авесаломові, що ще живий висів на дубі.
¹⁵ И окружили Авессалома десять отроков, оруженосцев Иоава, и поразили и умертвили его.	¹⁵ Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалома, доки не забили.
¹⁶ И затрубил Иоав трубою, и возвратились люди из погони за Израилем, ибо Иоав щадил народ.	¹⁶ І засурмив Йоав у сурму, і народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.
¹⁷ И взяли Авессалома, и бросили его в лесу в глубокую яму, и наметали над ним огромную кучу камней. И все Израильтяне разбежались, каждый в шатер свой.	¹⁷ Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі та насипали над ним велику купу каміння. Тим часом ізраїльтяни порозбігались — кожен до свого намету.
¹⁸ Авессалом еще при жизни своей взял и поставил себе памятник в царской долине; ибо сказал он: нет у меня сына, чтобы сохранилась память имени моего. И назвал памятник своим именем. И называется он 'памятник Авессалома' до сего дня.	¹⁸ Авесалом ще за життя поставив собі був пам’ятника, що в Царській долині, бо він казав: нема в мене сина, щоб збереглося моє ім’я в пам’ять, — і назвав він той пам’ятник своїм іменем. І зветься він «Авесаломів пам’ятник» по цей день.
¹⁹ Ахимаас, сын Садоков, сказал Иоаву: побегу я, извещу царя, что Господь судом Своим избавил его от рук врагов его.	¹⁹ Ахімац же, Цадоків син, каже: «Хочу побігти й занести цареві радісну вістку, що Господь визволив його від ворогів його.»
²⁰ Но Иоав сказал ему: не будешь ты сегодня добрым вестником; известишь в другой день, а не сегодня, ибо умер сын царя.	²⁰ Йоав же до нього: «Ти не той муж, що понесе сьогодні вістку. Іншого дня понесеш вістку, але сьогодні не понесеш новини, бо вмер царський син.»
²¹ И сказал Иоав Хусию: пойди, донеси царю, что видел ты. И поклонился Хусий Иоаву и побежал.	²¹ І велів Йоав якомусь кушієві: «Піди й повідай цареві, що ти бачив.» Поклонивсь кушій Йоавові та й побіг.
²² Но Ахимаас, сын Садоков, настаивал и говорил Иоаву: что бы ни было, но и я побегу за Хусием. Иоав же отвечал: зачем бежать тебе, сын мой? не принесешь ты доброй вести.	²² Але Ахімац, Цадоків син, знову сказав до Йоава: «Що б там не сталось, а я теж побіжу за кушієм.» Йоав каже: «Та чого бо тобі, мій сину, бігти? Нагороди не матимеш за принесену вістку.»
²³ [И сказал Ахимаас]: пусть так, но я побегу. И сказал ему [Иоав]: беги. И побежал Ахимаас по прямой дороге и опередил Хусия.	²³ Тоді він відповів: «Що б там не було, побіжу!» Йоав знов до нього: «Біжи.» І побіг Ахімац дорогою, що йде Йорданською рівниною, і випередив кушія.
²⁴ Давид тогда сидел между двумя воротами. И сторож взошел на кровлю ворот к стене и, подняв глаза, увидел: вот, бежит один человек.	²⁴ Давид сидів між обома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт, що над муром; він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам.
²⁵ И закричал сторож и известил царя. И сказал царь: если один, то весть в устах его. А тот подходил все ближе и ближе.	²⁵ Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві. І сказав цар: «Якщо він один — то гарна новина в нього на устах.» А той дедалі наближався.
²⁶ Сторож увидел и другого бегущего человека; и закричал сторож привратнику: вот, еще бежит один человек. Царь сказал: и это--вестник.	²⁶ Тоді бачить вартовий, що біжить другий. Крикнув тоді вартовий у напрямі воріт: «Дивися, знову біжить якийсь чоловік сам-один!» І каже цар: «І цей теж несе добру вістку.»
²⁷ Сторож сказал: я вижу походку первого, похожую на походку Ахимааса, сына Садокова. И сказал царь: это человек хороший и идет с хорошею вестью.	²⁷ Вартовий же: «Як бачу я, то хода першого немов хода Ахімаца, Цадокового сина.» Цар каже: «Він добрий чоловік і несе якусь добру вістку.»
²⁸ И воскликнул Ахимаас и сказал царю: мир. И поклонился царю лицем своим до земли и сказал: благословен Господь Бог твой, предавший людей, которые подняли руки свои на господина моего царя!	²⁸ Тоді Ахімац скликнув і сказав цареві: «Перемога!» І впав обличчям до землі перед царем і мовить: «Благословен Господь, твій Бог, що видав людей, які підняли свою руку проти царя, мого пана.»
²⁹ И сказал царь: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Ахимаас: я видел большое волнение, когда раб царев Иоав посылал раба твоего; но я не знаю, что [там] было.	²⁹ І питає цар: «Чи все гаразд із молодим Авесаломом?» Ахімац же відповідає: «Бачив я великий заколот, коли Йоав посилав царського слугу й мене, твого слугу, та я, однак, не дізнався, що там сталось.»
³⁰ И сказал царь: отойди, стань здесь. Он отошел и стал.	³⁰ І відказав цар: «Поступись набік і стань он там.» Той поступивсь набік і став.
³¹ Вот, пришел и Хусий. И сказал Хусий: добрая весть господину моему царю! Господь явил тебе ныне правду в избавлении от руки всех восставших против тебя.	³¹ Тоді надходить і кушій та й каже: «Нехай цар, мій пан, почує добру вістку. Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе.»
³² И сказал царь Хусию: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Хусий: да будет с врагами господина моего царя и со всеми, злоумышляющими против тебя то же, что постигло отрока!	³² І питає цар кушія: «Чи все гаразд із молодим Авесаломом?» Кушій відповів: «Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, що повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові.»
³³ И смутился царь, и пошел в горницу над воротами, и плакал, и когда шел, говорил так: сын мой Авессалом! сын мой, сын мой Авессалом! о, кто дал бы мне умереть вместо тебя, Авессалом, сын мой, сын мой!

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati